Розробка африканських родовищ: де опиняються гроші? | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 15.10.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Економіка

Розробка африканських родовищ: де опиняються гроші?

Брюссель наполягає на оприлюдненні європейськими концернами даних про доходи від використання родовищ в Африці та Латинській Америці. Німеччина блокує ініціативу.

"Копальні прокляття": так правозахисники з Африки та Латинської Америки називають багатства, закладені в їхніх землях. Підстава цьому: індустріальні країни платять великі гроші за розробку омріяних родовищ на місці, але доходи від цього отримує лише невелика елітна група. Більшість місцевого населення залишається поза грою і живе у бідності.

Ні уряди, ні концерни, які займаються видобутком корисних копалин, не повинні оприлюднювати дані про "копальні" трансферти. За даними міжнародної організації з протидії корупції Transparency International, тільки за минулий рік країни, в яких розташовані родовища, отримали таким чином усемеро більше коштів, ніж міжнародної допомоги. Зімбабве, наприклад, покриває близько 15 відсотків державного бюджету доходами від використання копалень.

Мета: більше грошей для громадян з «країн-виробників»

Так вивозять боксит з Гвінеї

Так вивозять боксит з Гвінеї

Євросоюз прагне зобов´язати зареєстровані на біржі європейські концерни оприлюднювати у річних звітах дані про усі платежі, пов´язані з видобутком корисних копалин. Таким чином громадяни з країн, у яких залягають родовища, можуть бачити, скільки коштів отримують їхні уряди і вимагати їх використання на будівництво шкіл, лікарень або доріг.

«Конкретно це виглядатиме так, що фірма, яка має намір розробляти родовища у третіх країнах, оприлюднюватиме дані про пов´язаний з цим обіг коштів у річному звіті», - пояснює Яна Міттельмаєр, керівниця брюссельського офісу Transparency International. «Якщо фірма цього не робитиме або приховуватиме дані, її дії можна буде оскаржити у національній службі нагляду за біржовою діяльністю».

Боротьба за дрібниці

Це про ідею. Проте переговори у Брюсселі відбуваються з труднощами. Адже йдеться про гроші – великі гроші. Ключовою є європейська економіка і перш за все – німецька. З іншого боку тисне уряд США: Вашингтон уже ухвалив подібний закон і тепер вимагає від європейців нарешті піти тим самим шляхом.

Ска Келлер хоче більше прозорості від європейських концернів

Ска Келлер хоче більше прозорості від європейських концернів

У цій плутанині депутати Європейського парламенту борються з Європейською комісією та урядами країн ЄС за компромісне рішення. Єврокомісії достатньо бачити у звітах компаній, скільки коштів усього вони переводять на рахунки країни-виробника, причому враховувати треба договори на суму понад півмільйона євро. Європарламент хоче більшого: розкриття усіх проектів в третій країні, починаючи від 80 тисяч євро. «Ці ключові моменти повинні залишитись у будь-якому випадку, оскільки сенс пропозиції полягає у прозорості усього процесу», - каже «зелений» депутат Європарламенту Ска Келлер. «Отже: де і скільки заробляє концерн, скільки грошей він залишає країні-виробнику, які податки сплачує. Йдеться саме про це».

Німецька помисливість побоюється за свої ґешефти

Завод BMW в Лейпцигу

Завод BMW в Лейпцигу

Втім, бояться не всі, – але саме німецький уряд виступає проти таких ініціатив. Все ж таки німецька економіка є залежною від імпорту корисних копалин: щорічно до країни завозяться метали, мінерали, газ та нафта на суму понад 115 мільярдів євро. Такі автовиробники, як BMW та Mеrcedes, потребують боксит з Камеруну для вироблення алюмінієвих фюзеляжів або мідь з Конго для електрики. Промисловці побоюються, що у майбутньому вони не зможуть отримувати копалини за прийнятними цінами, якщо умови розробки родовищ стануть більш жорсткими. Свою позицію вони висловлюють через Німецьку асоціацію індустрії BDI.

Маттіас Вахтер керує у BDI відділенням сировини та безпеки. Його точка зору: прозорість – це добре, але вона має бути добровільною. Тому Брюссель спочатку повинен розібратися з тими, хто відповідальний за корупцію: «З нашого погляду, немає сенсу оприлюднювати велику кількість даних, якщо невідомо, скільки саме коштів осідає в урядах країн-виробників, і як саме вони обходяться з ними. Тому будь-яке рішення повинно стосуватись і місцевих урядів».

Китайська конкуренція та велика бюрократія

Той факт, що тільки такі автократичні режими, як Зімбабве або Конго, відкрито заявляють про доходи від використання родовищ, виглядає обманливо. Маттіас Вахтер з Німецької асоціації індустрії застерігає, що вигоду від прозорої політики Європи отримають китайці. І така позиція не позбавлена сенсу, адже китайські фірми не повинні відкривати дані про свої угоди, тож корумпованим режимам працювати з Китаєм буде вигідніше.

Яна Міттельмаєр шукає, де осідають гроші від розробки родовищ

Яна Міттельмаєр шукає, де осідають гроші від розробки родовищ

Але так прямо Маттіас Вахтер не хоче говорити. Загрозу конкуренції на ринках видобутку родовищ він пов´язує більше з бюрократичними процедурами. Яна Міттермаєр з Transparency International не вважає це переконливим: «Фірми мають таку інформацію – і ніщо не заважає надати її в детальному вигляді. Звичайно, ми виходимо з того, що ці фірми працюють чисто, а тому немає підстав приховувати таку інформацію».

Проте, на разі нічого не вирішено. Адже в Брюсселі всі знають: без Німеччини – двигуна європейської економіки – жоден закон не буде ухвалено. А поповнення кишень бідних громадян в Африці або Латинській Америці може й почекати.

DW.COM

Реклама