Південна Осетія та Росія: ″Максимальна інтеграція″ чи анексія? | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 18.02.2015
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Південна Осетія та Росія: "Максимальна інтеграція" чи анексія?

Росія та Південна Осетія уклали угоду про держкордон, а пізніше збираються ще й закріпити на папері союзництво, яке передбачатиме "максимальну інтеграцію". У Грузії кажуть про "анексію".

На кордоні між Росією та Грузією (фото з архіву)

На кордоні між Росією та Грузією (фото з архіву)

Росія та Південна Осетія у середу, 18 лютого, підписали угоду про державний кордон. Крім того, вже "найближчим часом" має бути також підписано угоду про союзництво та інтеграцію, як раніше заявив президент невизнаної республіки Леонід Тібілов. Проект документу, ухвалений південно-осетинською стороною, перебуває на розгляді у Москві.

"Максимальна інтеграція"

У теперішньому варіанті документ передбачає, що Москва та Цхінвалі проводитимуть узгоджену зовнішню політику, створять спільний оборонний простір та пом’якшать прикордонний режим аж до самої його відміни, назвав DW основні положення угоди старший науковий співробітник Центру проблем Кавказу та регіональної безпеки МДІМВ Вадим Муханов.

Вадим Муханов

Вадим Муханов

Крім того, для мешканців Південної Осетії планується спростити процедуру отримання російського громадянства. "А лозунг, який викликав стовідсоткову підтримку у Південній Осетії, це поступове збільшення заробітної плати бюджетникам до російського рівня", - додав Муханов.

За його словами, метою обох сторін є "максимальна інтеграція" Південної Осетії та Росії. "У Грузії ці факти оцінюють як юридичне закріплення анексії (Південної Осетії з боку РФ - Ред.)", - заявив грузинський політолог Рамаз Сакварелідзе, у минулому секретар колишнього президента країни Едуарда Шеварднадзе та радник іншого екс-президента - Михайла Саакашвілі.

"Ні те, ні інше"

У Росії слово "анексія" не визнають та розмови про фактичне входження цієї території до складу РФ вважають некоректними. "А коли визначали таку мету? До цього моменту ніхто з вищого керівництва Росії не казав, що її визначали", - наголошує Вадим Муханов. Мовляв, визнання Москвою Абхазії та Південної Осетії як незалежних держав мало інші завдання: "Частина цих завдань виконана: мало хто сперечатиметься з тим, що рівень безпеки різко зріс, кількість зіткнень на кордоні між Грузією, Абхазією та Південною Осетією, кількість жертв зменшилася у кілька разів".

Експерт з питань Кавказу з берлінського Фонду "Наука та політика" Уве Гальбах називає Південну Осетію "російським протекторатом". Твердження про те, що це незалежна держава, як це роблять дипломати у Росії, з його точки зору, просто фікція. "Це навіть де факто не держава. Але проблема у тому, що у стані, в якому вона перебуває сьогодні, це й не складова частина Грузії, як називає ці території міжнародна спільнота. Це ні те, ні інше", - каже німецький експерт.

Навантаження в роки кризи

З фінансової точки зору Південна Осетія несамостійна: близько 90 відсотків закладених у бюджет невизнаної республіки коштів надходять із Москви. В абсолютних цифрах це близько 6,6 з 7,3 мільярдів рублів у 2015 році, уточнює Муханов. "Південна Осетія - найменше з сецесійних утворень, яке коштує уряду (в Москві - Ред.) найдешевше", - зазначив у інтерв’ю DW Гальбах.

Уве Гальбах

Уве Гальбах

За його словами, відносна "дешевизна" пояснюється просто: невеликою територією та нечисленним населенням. Точних даних про кількість мешканців Південної Осетії немає, оцінки коливаються від 35 до 70 тисяч людей. Проблема для Росії, каже Гальбах, постає у тому, що у період кризи допомога таким регіонам ляже ще важчим тягарем на Москву. "Росії доводиться в цілому здійснювати значний трансфер коштів на Кавказ, тут Південна Осетія - не виняток. Чечня теж на 82 відсотки залежить від грошей з Москви", - зазначає експерт.

У Москві на проблему фінансування Південної Осетії дивляться інакше. "На жаль, окрім Росії, ніхто не готовий надавати фінансування для допомоги (Цхінвалі - Ред.)", - визнає Муханов. З приводу цього він нагадав, що грузинська сторона у 1990-тих роках визнала відповідальність за завдані під час грузино-осетинського конфлікту збитки та взяла на себе відповідальність брати участь у відновленні республіки. "Одна третина (запланованих витрат - Ред.) припадає на Росію, дві третини - на Грузію. Тбілісі так нічого й не виділив", - скаржиться Муханов.

Вщухлі емоції

У Грузії на подальше зближення Росії та Південної Осетії дивляться сьогодні спокійно. "Емоції одного разу вже були пережиті грузинською спільнотою, коли аналогічну угоду було підписано з Абхазією", - констатував Рамаз Сакварелідзе. Під час виступу на Мюнхенській конференції з безпеки прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі висловив розчарування тим, що, змінивши політику щодо бунтівних республік, уряд Грузії не отримав з Москви "адекватної відповіді".

У Тбілісі визнають певне зближення з російським урядом з приводу економічних питань, але відносно позиції з приводу Південної Осетії та Абхазії ніякої поступки з боку Кремля не було зроблено. "Москва критикувала до 2012 року агресивну риторику Тбілісі. Ця риторика зведена нанівець", - каже Сакварелідзе. Але у Грузії, за його словами, є свої вимоги.

"Це демілітаризація та відмова від визнання незалежності тих територій, які Грузія вважає частиною грузинської держави. Але це Росія обговорювати не має наміру. На такому тлі важко говорити про те, що для Москви нормальні відносини з сусідами мають яку-небудь цінність", - наголосив Сакварелідзе.

"Примарні уявлення"

У Тбілісі не одноразово наголошували, що політика стосовно сусідів - абхазів та осетин - змінюється, "але далі ніж декларації, на жаль, справа не пішла", заперечує Вадим Муханов. За його словами, уряд Грузії поставив себе у глухий кут, заявляючи про те, що ці території - окуповані. Тбілісі, за висловлюванням Муханова, втрачає уявлення про те, що відбувається у Південній Осетії.

"У них (грузинів - Ред.) уявлення дуже примарні. Але коли ви приїжджаєте у Південну Осетію, то бачите, що там є органи влади, які контролюють ситуацію. Але з ними грузинська сторона не хоче розмовляти. Це означає, що все залишатиметься так, як є", - прогнозує Вадим Муханов. Протягом кількох років між Тбілісі та Сухумі, а також Цхінвалі, практично немає прямих контактів, якщо не зважати на перемовини у женевському форматі, які просунути поки що по-справжньому також не вдалося, підсумовує Уве Гальбах.

Реклама