Пророцтва: правдиві, дивовижні, загрозливі... | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 29.08.2009
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Головна

Пророцтва: правдиві, дивовижні, загрозливі...

„Робити прогнози складно, - казав видатний фізик Нільс Бор. – Особливо щодо майбутнього”. Але іноді вони збуваються з такою точністю, що нащадкам не віриться: „Століття тому описати мобільний зв’язок, Skype!..”

default

...1909-го в редакції одного з берлінських видавництв кипить робота. Журналіст Артур Бремер та художник-ілюстратор Ернст Люберт завершують роботу над книжкою з інтригуючою назвою „Світ через 100 років”. Про свої передбачення погодилися розповісти двадцять два автори – з Німеччини, США, Італії, Швеції.

Серед них є природознавці, медики, інженери, письменники, музиканти, а також політичні діячі. Видавці трохи побоюються: деякі думки такі сміливі, що це може не сподобатися кайзерові...

Німецький соціаліст Едуард Бернштейн, наприклад, пише, що в наступному столітті всюди пануватиме демократія й не буде бідності. Австрійська письменниця-пацифістка Берта фон Зутнер переконана: 2010 року на планеті не буде воєн, а країни Європи створять спільний парламент і житимуть за єдиними законами. Хоч би Вільгельм Другий – любитель військових парадів і борець за велич рейху – поставився до цих фантазій з гумором і не заборонив публікацію книжки...

Futuristische Automodelle Elektro-Auto der Zukunft Aptera Typ-1

Було сто – буде тисяча

Зібрані Артуром Бремером статті вийшли друком 1910-го року. Крім „політичних утопій” було в них і чимало несподіваних, але цілком реалістичних із тодішнього погляду ідей. Наприклад, що за сто років кожна дитина буде спроможна перепливти Ла-Манш – протоку між Францією та Англією. Що в 21-му столітті люди нарешті навчаться виготовляти золото та діаманти. Що білі колонізатори в Африці споруджуватимуть собі вілли високо над землею, бо там ніколи не буває спеки.

Через сто років, пророкували автори, більшість населення планети взагалі мешкатиме у височенних хмарочосах. Небом мчатимуть швидкісні таксі, а на великих кораблях експедиції вирушатимуть до Марса та до інших планет Всесвіту...

„Як бачимо, ці ейфорійні сподівання, м’яко кажучи, не зовсім справдилися, – зауважує фахівець із вивчення тенденцій розвитку, професор соціології Матіас Горкc. - Щодо технологій, то книжка „Світ через 100 років” є класичним зібранням прогнозів, побудованих на основі тези пришвидшення. Її ще називають тезою лінійної послідовності. Логіка така: якщо авта сьогодні їздять, скажімо, зі швидкістю 100 кілометрів на годину, то через століття вони розганятимуться до 1000 кілометрів. Якщо тепер люди будують житло на землі, то колись техніка дозволить „підвішувати” будинки в повітрі. Але те, що видається нам логічним, зовсім не обов’язково визначає шляхи подальшого розвитку.”

Deutschland Mercedes Benz Rennwagen

„Ці невеличкі пристрої...”

Відомо чимало прикладів, коли в ціль не влучали навіть винахідники революційних технічних новинок. Установивши на чотириколісний візок бензиновий двигун, Готліб Даймлер 1886-го року по суті створив перший автомобіль. На запитання, скільки таких засобів пересування може знадобитися в майбутньому, німецький інженер відповідав: „До п’яти тисяч. Бо навряд чи знайдеться більше шоферів...” Утім, пізніше він скоригував цю цифру – до цілого мільйона.

1943-го року шеф фірми IBM Томас Ватсон стверджував, що в світі є попит хіба що на п’ять комп’ютерів. А з американського часопису „Популярна механіка” можна було довідатися, що колись вони важитимуть усього півтори тонни...

Handy in Concert

„Видання Артура Бремера цінне тим, що в ньому навпаки є надзвичайно влучні прогнози, - веде далі соціолог Матіас Горкс. – Зокрема щодо використання сонця та морських хвиль для виробництва електроенергії. Або така картина майбутнього: „Громадяни, що житимуть у бездротову епоху, всюди ходитимуть із приймальними приладами. По цих невеличких пристроях можна буде будь-коли зв’язуватися один із одним або отримувати інформацію про те, що відбувається в світі. Бізнесмени матимуть змогу з Берліна керувати справами в Нью-Йорку. І навіть бачити своїх підлеглих або рідних, якщо ті перебувають десь далеко...” Що це, як не мобільні телефони, відеоконференції в мережі інтернет, така поширена сьогодні програма Skype…”

Alexandre Graham Bell

З точністю до навпаки

Якою нісенітницею мали видаватися такі польоти думки сучасникам, що тільки-но почали звикати до цифр на телефонних апаратах. „Натомість деякі ідеї, від яких сьогоднішнім читачам стає не по собі, на початку двадцятого століття вважалися дуже передовими, багатообіцяльними, - каже фахівець із теоретичної фізики, письменник-фантаст Карлгайнц Штайнмюллер. – Як відомо, 1902-го року П’єр Кюрі вперше виділив один із ізотопів радію. Було встановлено, що від цього елемента йде якесь таємниче випромінювання. Спочатку воно вважалося цілком безпечним, навіть корисним для здоров’я. Сполуки радію пробували додавати в ліки, в косметику, в продукти харчування. У книжці Бремера наводиться така „дієва” терапія: інгаляція парою, що містить радій. Це вбиватиме всі бацили в організмі, сподівався медик, і людина майбутнього практично стане безсмертною... Із бацилами автор не помилився. Великих доз радіації збудники хвороб напевне не пережили б. Що ж до безсмертя пацієнта – то це типовий прогноз із точністю до навпаки.”

Fotomontage zur Münchener Transrapid-Strecke

Добра не чекай...

В усі часи оптимісти були схильні переоцінювати технічні досягнення, а песимістів передусім турбувало, якої шкоди чекати від них цього разу. Так, із появою газових ліхтарів на вулицях містяни мали назавжди позбутися здорового сну, бо який там відпочинок, коли вночі світло, як удень! Невдовзі після винаходу лампочки розжарювання науковий часопис Science попереджав про появу нової хвороби очей – фотоелектрична офтальмія. Деякі окулісти не сумнівалися, що читання при електричному освітленні спричинятиме сліпоту.

Hindenburgdamm

Від тривалого слухання радіо, писав у двадцятих роках минулого століття один німецький професор медицини, на мочках вух з’являтимуться пухирі. А британські лікарі 1862-го року достеменно встановили, що їзда в потягах, які мчать із шаленою швидкістю 26 кілометрів на годину, настільки негативно впливає на людський організм, що той передчасно старіє.

Майстром помилкових пророцтв увійшов в історію не хто інший, як винахідник абсолютної шкали температур лорд Кельвін. Англійський фізик був переконаний, що „проміння пана Рентгена” – це ілюзія, що в радіо немає майбутнього, а важчі за повітря машини ніколи не будуть літати...

Concorde in Baden-Baden-Airport gelandet

Зигзаги прогресу

„На відстані століть легко глузувати з оракулів-невдах, але розглянемо актуальніший приклад, - каже фахівець із вивчення тенденцій розвитку, професор Горкс. – 1976-го року надзвукові лайнери вперше доправили пасажирів із Європи в Нью-Йорк за якихось три, три з половиною години. Це була сенсація, епохальна подія для цивільної авіації. Однак минуло 27 років і „король неба” – Конкорд – завершив свій шлях у музеї. Через що Конкорд зазнав фіаско? Зовсім не через катастрофу, що, до речі, була єдиною за весь час експлуатації лайнерів. І не через великі витрати на пальне. Конкорд „поховали” ноутбуки. Платити тисячі доларів за квиток мало сенс, коли швидкісний переліт заощаджував дорогоцінний час бізнесменів, менеджерів, політиків. Із появою портативних комп’ютерів на борту літаків стало можливо працювати. Вісім годин у „повільному” Боїнгові тепер не втрачалися даремно. Літати Конкордом стало просто нерентабельно. Хто тридцять років тому міг передбачити, що технічний поступ укотре зробить такий несподіваний зигзаг?...”

Автор: Ганна Філіпп

Редактор: Христина Ніколайчук