Преса про Offshore-Leaks: Це не податкові ″грішники″, а шахраї | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 05.04.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Преса про Offshore-Leaks: Це не податкові "грішники", а шахраї

Видання в Німеччині й Австрії активно обговорюють тему податкових оаз та викриття Offshore-Leaks. З ухилянням податків варто сильніше боротися, вважають коментатори.

Берлінська консервативна газета Die Welt пише:

"Згадується Джуліан Ассандж, котрий оприлюдненням таємних документів кинув виклик США. У новому випадку йдеться про два з половиною мільйони документів про фірми-фантоми, рахунки в оффшорах і сумнівні оборудки у понад 170 країнах. До цього переліку потрапили 130 тисяч імен. Світ грошових потоків і податкових оаз опинився під пильним поглядом громадськості. Це вже потягло за собою послаблення лондонського фінансового ринку, трусить і Францію, де членів уряду називають залученими до цих справ. Усі клани, деспоти та угруповання, що паразитують на економіках, більше не можуть почуватися спокійно.

Приховування податків має викриватися та каратися. Утім, зібрані дані мають силу, здатну пробудити інквізиторські настрої. У підсумку кожен, хто має справу з грошима та економікою, опиняється під підозрою, адже слово "багатий" вже майже стало синонімом до слова "злочинець". Цій лавині викриттів нелегко буде надати конструктивного імпульсу".

Ліберальне німецьке видання Süddeutsche Zeitung розмірковує:

"Податкові оази - творіння не Бога, а фінансового капіталізму. Пальми та білі пляжі вводять в оману. Ця ідилія не є необхідною умовою для податкової оази, але слугує бажаним маскуванням для "чорних" оборудок. Це перетворює велетенські грошові бункери на невеличкій території на оффшорний рай, далеке місце, якого тільки мріють дістатися прості громадяни. Цей образ применшує серйозність проблеми, так би мовити, прикриваючи пляжним рушником сейфи та трести. Це маскування також допомагає неромантичним райським куточкам у Європі, де немає пальм, але є багато грошей, - на кшталт Люксембургу та Ліхтенштейну. Ці нерегульовані зони діють наче магніт для грошей, притягуючи гігантські фінансові потоки, це батьківщина для глобальної жадібності.

Першим заходом боротьби з податковими оазами має стати семантичний - потрібно позбавити їх цієї назви. Так як податкових шахраїв не треба пом'якшено називати податковими грішниками, так само і території, де розташовані велетенські грошові сховища, не треба називати оазами. Так звані оази та райські куточки мають вказуватися не у фінансових чи туристичних проспектах, а у чорних списках. А до територій, що потрапили до цього переліку, потрібно застосовувати економічні та інші санкції. Вони мають поширюватися і на банки та адвокатські контори, які організовують грошові перекази та допомагають управляти ними. Той, хто переказує велетенські суми у вільні від оподаткування зони, той наражається принаймні на перші підозри у податкових злочинах".

Інша німецька газета Weser-Kurier доходить висновку:

"Очевидно, немає різниці між Сходом і Заходом, олігархами та політиками, гульвісами та мільйонерами: коли йдеться про приховування грошей від доступу держави, часто вони роблять однаковий вибір. Про це свідчать дані, оприлюднені завдяки Offshore-Leaks. І не потрібно мати здібності ясновидця, щоб передбачити, що афера не лише прискорить боротьбу проти "чорних" грошей. Вона також означає вигнання з раю багатіїв світу цього".

Австрійська ліберально-консервативна газета Die Presse зауважує:

"Узгоджена акція США та ЄС могла б дуже швидко і дуже радикально висушити податкові оази. Як це робиться, американці нещодавно продемонстрували, коли майже мимохідь, переслідуючи американських податкових ухильників, зруйнували швейцарську банківську таємницю, що до того вважалася непохитною. У базах даних з сумнівними рахунками в оффшорних райських куточках, що були анонімно надані мережі, можна знайти поруч зі звичайними підозрюваними - олігархами, торговцями зброєю, диктаторами, фінансовими махінаторами, які перебувають у міжнародному розшуку, - також і чимало відомих політиків. У французького чи грецького уряду, як видається, розвинулася особлива слабкість до таємного приховування грошей під пальмами. Зрозуміло, що там немає жодної збільшеної зацікавленості у прозорості".

DW.COM