Повернення до Львова: від трагедії до права | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 23.03.2018
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Повернення до Львова: від трагедії до права

У цій книзі - п'ять головних героїв: повішений після Нюрнберзького процесу нацист, два видатних юристи, які готували цей процес, дід автора і... місто Львів.

Людину, яка написала документальну книгу "Повернення до Львова" (в англійському оригіналі - "East West Street"), добре знають не тільки в Україні. Філіп Сендс - один з найвідоміших експертів у галузі міжнародного права, що представляє, зокрема, інтереси уряду Македонії в суперечці з Грецією щодо назви країни. Кілька років тому юрист Сендс приїхав до Львова, де читав лекцію про права людини. Він шукав будинок, в якому колись жили його дід Леон Бухгольц, батьки Леона, його брати і сестри, які стали під час війни жертвами Голокосту. Леон - єдиний, хто залишився в живих.

Історія дискримінації, історія права

Особиста, сімейна історія автора книги тісно переплетена з історією права, точніше кажучи - двох юридичних термінів, які стали важливою складовою міжнародного права після Другої світової війни, коли готувалися суди над нацистськими злочинцями.

Вулиця колишнього львівського ґетто, фото 2006 року

Вулиця колишнього львівського ґетто, фото 2006 року

Йдеться про "геноцид" і "злочини проти людяності" (в деяких навіть офіційних документах використовується інший переклад англійського crimes against humanity - злочини проти людства).

Різниця в юридичному сенсі полягає в тому, що злочини проти людяності - це систематичні вбивства, депортації, тортури дуже великої кількості людей. А коли говорять про геноцид, то йдеться про знищення не окремих осіб, а груп - за етнічними, расовими, релігійними ознаками. Відповідно і звинувачення в геноциді може бути спрямоване не тільки проти конкретних осіб, а й проти групи в цілому, до якої належать звинувачені.

DW.COM

Як пише Філіп Сендс, обидва терміни стали частиною міжнародного права завдяки вихідцям зі Львова, точніше кажучи - двом студентам юридичного факультету Львівського університету: Рафаелю Лемкіну і Гершу Лаутерпахту. Згодом вони емігрували: Лаутерпахт після революції - до Великобританії, Лемкін, який ледь встиг врятуватися від нацистів, - до США. У обох батьки загинули під час Голокосту в Польщі та Україні. Обидва стали відомими експертами (Лаутерпахт, наприклад, був професором міжнародного права в Кембриджі), брали активну участь в підготовці Нюрнберзького процесу над головними нацистськими злочинцями. Сендс підкреслює, що внесок цих юристів, а з ними і внесок Львова, у становлення сучасного міжнародного правопорядку є "воістину винятковим".

Чому Сендс пише про роль Львова? На думку автора книги, особливість міста - в тому, що воно, так би мовити, переходило з рук в руки: Лемберг (німецькомовний варіант назви міста) належав до Австро-Угорської монархії, потім - до царської Росії, потім став польським містом, радянським, нацистським, знову радянським... Проблеми окремих національних груп, м'яко кажучи, завжди залишалися тут актуальними. Дискримінація євреїв (а Лемкін і Лаутерпахт були євреями) існувала тут різною мірою і в різних формах завжди, в тому числі і за часів Габсбургів. При нацистах євреїв знищували.

Обкладинка книги Повернення до Львова

Обкладинка книги "Повернення до Львова"

Кат, поціновувач мистецтва

У своїй книзі Філіп Сендс розповідає і про людину, яка була головним організатором знищення євреїв у Львові. Це Ганс Франк (Hans Frank), генерал-губернатор окупованої Польщі, близька Гітлеру особа, його адвокат. Початок був покладений ще в липні 1941 року, коли в єврейських погромах у Львові взяли участь не тільки солдати вермахту, а й жителі міста, українці, бійці міліції ОУН і батальйону "Нахтігаль". В результаті погромів загинули від чотирьох до п'яти тисяч євреїв. Але Франку цього було мало. До літа 1942 року в львівському гетто налічувалося близько 130 тисяч євреїв. Вони були приречені на смерть.

Серед тих, хто став жертвами Голокосту у Львові, були близькі, друзі та університетські викладачі Лемкіна і Лаутерпахта, а також рідні діда Філіпа Сендса - Леона, доля якого, власне, і змусила автора книги всерйоз зайнятися львівським минулим його сім'ї. Леон залишився в живих тільки тому, що ще наприкінці 1938 року нацисти відправили його з Відня, де він тоді жив, змусивши покинути "територію німецького рейху" як "небажаного єврея". Леон опинився в Парижі, куди потім приїхала і його дружина з маленькою дочкою - майбутньою матір'ю Філіпа Сендса.

Що до Ганса Франка, то його заарештували в травні 1945 року в Мюнхені. Серед художніх цінностей, конфіскованих в його маєтку, була і знаменита "Дама з горностаєм", написана Леонардо да Вінчі. Вона висіла в особистому кабінеті Франка в Кракові. Колишній "генерал-губернатор", відомий націонал-соціаліст, опинився на лаві підсудних в Нюрнберзі. І в перший же день радянський прокурор Руденко розповів про акти геноциду, в тому числі - у Львові в серпні 1942 року, після того, як Франк, який відвідав це місто, прослухав симфонію Бетховена і оголосив про ліквідацію єврейського населення. Тільки в Янівському концентраційному таборі на околицях Львова за два місяці загинуло вісім тисяч дітей. А всього у Львові в ті дні були піддані тортурам і розстріляні 133 тисячі осіб.

На Нюрнберзькому процесі Ганса Франка засудили до смертної кари й потім повісили.

DW.COM

Реклама