Партнери по зброї: як Німеччина модернізує російську армію | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 06.10.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Партнери по зброї: як Німеччина модернізує російську армію

Список країн НАТО, з якими Росія співпрацює у військовій сфері, поповнила Німеччина. Концерн Rheinmetall будує для російської армії центр бойової підготовки. В самій Німеччині подібний центр вже є.

Президент Росії Медведєв у Берліні, архів

Президент Росії Медведєв у Берліні, архів

Штабс-фельдфебель Марко Вайс сидить перед монітором у невеличкому приміщенні, схожому на комп’ютерний клас. На екрані повільно рухаються червоні та сині символи: ромби, квадрати, кола. «Червоні – це умовний супротивник, сині – свої,  - пояснює офіцер бундесвера. - Ось ця група щойно виїхала на завдання». Вайс в режимі реального часу бачить на екрані те, що відбувається на полігоні в декількох кілометрах. Клік мишкою – і на моніторі з’являється детальна інформація: номер бронемашини, локалізація, боєздатність.

Так проходять навчання в Центрі бойової підготовки сухопутних військ армії ФРН в Лецлінгені, неподалік від Магдебурга. Солдати бундесверу відпрацьовують тут техніку – в основному, перед відправленням в Афганістан. Цей центр вважається найбільшим та найсучаснішим в Німеччині – він  був створений на території колишнього Магдебурзького полігону, яким до цього майже півстоліття користувалась Група радянських військ в Німеччині.

Економія та безпека

Капітан Херцоґ демонструє рушницю з лазером

Капітан Херцоґ демонструє рушницю з лазером

Відтепер російські військові приїжджають сюди для обміну досвідом. Про це свідчить фотографія міністра оборони РФ Анатолія Сердюкова в коридорі штабу. Світлина була зроблена в червні, коли центр відвідувала делегація міноборони Росії. Приводом для візиту стало підписання контракту з компанією Rheinmetall з Дюссельдорфа. Саме цей оборонний центр 10 років назад побудував навчальний центр для бундесверу, а тепер реалізує подібний проект в Росії – на полігоні біля містечка Муліно в Нижньогородській області. Сума контракту не розголошується, експерти називають цифру в кілька сотень мільйонів євро. Експлуатація центру в Росії має початись в 2014 році, повідомив Сердюков під час візиту в Німеччину.

Одна з особливостей центру в Німеччині – під час навчань не використовують бойові патрони чи боєприпаси. Замість них постріл імітується лазерним променем. Переваги очевидні: місцеві жителі більше не протестують проти канонади, армія ж економить бюджетні кошти. «Один бойовий постріл коштує сотні євро», - пояснює капітан Томас Херцоґ. Для російської армії важлива й інша перевага. За словами Сердюкова, це підвищить безпеку як офіцерів, так і солдатів.

Навчання наближені до бойових умов, а лазери встановлюються на всі звичайні види озброєнь – від гвинтівки до літака. Для цього військовослужбовці надягають спеціальні ремені з детекторами й рефлекторами. На техніку магнітами кріпляться ще більші рефлектори, наприклад, по одному з кожної сторони танку.

На ременях манекена - детектори і рефлектори для лазерної стрілянини

На ременях манекена - детектори і рефлектори для лазерної стрілянини

Усе продумано до дрібниць. Лазер спрацьовує лише в разі пострілу – в цьому випадку холостого. «Жодних додаткових кнопок натискати не треба», - говорить інструктор Дірк Пайне. При «влученні» устрій видає звуковий сигнал, а на екрані з’являється скорочений напис, наприклад, «легке поранення в ліву ногу». Боєць зобов’язаний поводитись так, наче він справді поранений. Симулятор розрахований і на симулянтів. «Під час навчань в протигазах солдати іноді хитрують – послаблюють кріплення фільтру, аби легше дихалось», - розповідає капітан Герцоґ. В навчальному центрі таке не пройде. Протигаз має датчик, котрий реагує на зниження тиску.


«Прозорий солдат»

Втім, є у лазерної стрілянини й недоліки. «Коли я стріляю в ціль бойовим патроном, то кущі й листя, наприклад, не перешкода, - говорить один військовослужбовець бундесверу. – Крім того, віддача від холостого пострілу не така потужна, як від бойового. Різниця відчувається».

Офіцери бундесверу вважають однією з найбільших переваг навчального центру можливість точного аналізу ситуації. «У нас тут «прозорі солдати» в хорошому розумінні цього слова», - говорить капітан Герцоґ. У першу чергу це досягається за допомогою міні-компютера з GPS-навігатором – невеличкої чорної металевої скриньки, яку носять за плечима учасники навчань. Комп’ютер фіксує всі дії людей та техніки: хто, де і коли перебував, куди і як стріляв. «На полігоні солдати не можуть бачити все, що відбувається, - говорить один з керівників навчань Марко Вайс. – Коли вони заходять в аудиторію, то передивляються на моніторі дані комп’ютеру і відеозапис, і це допомагає їм побачити свої помилки».

Символічна співпраця

Російський міністр Сердюков у центрі бундесвера, червень 2011

Російський міністр Сердюков у центрі бундесвера, червень 2011

Німеччина – не перша країна НАТО, яка співпрацює з Росією у військовій галузі. У Франції Росія купує вертольотоносці типу «Містраль», з Італією ведуться переговори про закупівлю бронемашин, Великобританія постачає дрібні партії стрілкової зброї, говорить Пол Холтом, експерт Стокгольмського міжнародного інституту досліджень світових проблем (SIPRI). «З одного боку, дедалі більше європейських компаній бажають допомогти Росії в модернізації її армії, - коментує Холтом. - З іншого - Росія, схоже, дедалі більше розчаровується у військовій техніці, котру пропонують її власні оборонні підприємства». Вперше за десятиріччя Росія знову масово закуповує зброю за кордоном. До 2020 року міноборони планує витратити на модернізацію армії близько 500 мільярдів євро.

Одним навчальним центром військова співпраця Москви та Берліна не обмежиться. Росія замовила в Німеччини оснащення для польових таборів – від кухонь до систем водопостачання. Експерти не виключають можливості того, що російські військові проходитимуть підготовку в Німеччині. Як розповіли в німецькому центрі, підготовки в Лецлінгені, були в них і гості з генштабу України, які теж хотіли перейняти німецький досвід. Однак, нібито з фінансових міркувань, далі побажань справа не пішла. 

Автор: Роман Гончаренко
Редактор: Володимир Медяний

 

DW.COM

Реклама