Папу Римського обрати швидше, або Як обирають голову Єврокомісії | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 21.06.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Папу Римського обрати швидше, або Як обирають голову Єврокомісії

На саміті ЄС не змогли домовитися, хто очолить Єврокомісію. У кінці червня лідери Євросоюзу зберуться знову. Утім, перші результати вже є - Еммануель Макрон святкує своє перше досягнення у боротьбі за посади в ЄС.

Друга спроба домовитися, хто буде очолювати Євросоюз наступні п'ять років, також залишилася без результатів. Лідери країн ЄС на саміті у ніч на 21 червня з'ясували, що жоден з офіційних кандидатів на посаду голови Єврокомісії не має необхідної більшості. А тому, як повідомив президент Європейської Ради Дональд Туск, 28 президентів і прем'єрів знову зберуться на саміт, уже 30 червня.

Основні претенденти

Найбільші європейські політичні партії перед травневими виборами до Європарламенту визначили своїх кандидатів на найвпливовішу посаду в ЄС. У Європейської народної партії, яка здобула найбільше мандатів, це німець Манфред Вебер (Manfred Weber), у соціалістів, котрі посіли друге місце, - нідерландець Франс Тіммерманс.

Вебера підтримує канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel). На брифінгу за підсумками саміту вона з жалем відзначила, що відсутність більшості у офіційних кандидатів ставить ЄС "перед викликом".

Проти Вебера виступає, зокрема, президент Франції Еммануель Макрон, який наголошує, що очолити Єврокомісію має людина з відповідним досвідом. Як відомо, Вебер ніколи не працював ні в Єврокомісії, ні в уряді. Макрон послідовно відмовляється називати ім'я того, кого він підтримує, але його європейська партія "Оновити Європу" (раніше ліберали) пропонує на голову Єврокомісії данку Маргрете Вестагер.

Оскільки у жодного з трьох кандидатів нема необхідної більшості, то дипломати в кулуарах саміту вільно обговорювали інші варіанти. Серед них часто звучать імена прем'єра Ірландії Лео Варадкара та глави уряду Хорватії Андрея Пленковича. Утім, перший з них уже зауважив, що не зацікавлений у посаді в Брюсселі, а другий взагалі відмовився коментувати це питання.

Боротьба між Німеччиною, Францією та Іспанією

Крім Меркель і Макрона, які очолюють найбільш впливові країни Євросоюзу, важливу роль у боротьбі за посаду голови Єврокомісії відіграє і прем'єр Іспанії соціаліст Педро Санчес, окрилений перемогою своєї партії на виборах до Європарламенту. Саме цих трьох політиків, які представляють три найбільші фракції в парламенті ЄС, під час саміту окремо збирав Дональд Туск.

Якщо Меркель на саміті виглядала радше втомленою, то Макрон не приховував гарного настрою ні перед початком засідання, ні після його завершення. У кінці травня канцлерка Німеччини прибула на неформальний саміт першою, дещо раніше, ніж Макрон. Тепер же президент Франції нікому не залишив шансів себе випередити. Він приїхав вранці, за три години до офіційних прибуттів, і встиг провести до початку саміту низку зустрічей.

По завершенню Макрон радісно заявив, що це засідання на найвищому рівні дозволить "перезапустити процес", який раніше блокували європейські партії, котрі трималися за своїх кандидатів.

Екологічний провал саміту ЄС

Цей саміт із самого початку обіцяв затягнутися - на порядку денному було дуже багато тем. Лише конфлікту між Росією і Україною стосувалися одразу кілька пунктів: це і видача паспортів РФ на Донбасі, і розслідування збиття MH17, і подовження санкцій проти Москви. Щоправда, не ці теми спричинили розбіжності.

Основна суперечка розгорілася між президентами та прем'єрами з приводу зміни клімату. Більшість держав хотіли прописати в комюніке саміту ціль, що до 2050 року ЄС припинить впливати на клімат. Але проти цього виступили Польща та Чехія, які сильно залежить від своєї вугільної промисловості. Їх підтримали Угорщина та Естонія. Оскільки комюніке ухвалюється одноголосно, то 2050 рік вказали лише у примітці як бажання більшості держав-членів ЄС.

Складніше, ніж обрання Папи Римського

Питання розподілу посад обговорювався за вечерею. І вона тривала лише чотири години - небагато для такого спірного питання. Тепер у Туска є десять днів, аби знайти кандидатів, які задовольнили би як більшість євродепутатів, так і уряди більше ніж 21 держави ЄС. Аби легше було домовлятися, Туск шукатиме заміну для всіх топ-посад, включно з його власним наступником, а також керівником зовнішньополітичної служби ЄС.

На запитання, чому 30 червня буде легше домовитися, ніж 21 червня, Туск промовчав, але відповів голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер: "Я цього не очікую. Але це необхідно зробити".

Прем'єр Ірландії Лео Варадкар ще перед початком засідання попереджав, що може знадобитися додатковий саміт. "Дуже часто швидше вдається обрати Папу Римського, аніж розподілити ці посади", - зазначив він. Утім, як сказав кореспонденту DW один з дипломатів під час саміту, якщо Німеччина та Франція домовляться, то справа піде набагато легше.

DW.COM

Також за темою

Реклама