″Оскар″ та німці | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 24.02.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

"Оскар" та німці

Кіносвіт застиг в очікуванні. І не лише американський, але й німецький. Чи потрапить цього року "Оскар" у німецькі руки?

У Лос-Анджелесі у неділю, 24 лютого, відбудеться 85-та церемонія вручення найпрестижнішої нагороди в кінематографі. Американська академія кінематографічних мистецтв та наук нагороджуватиме лауреатів премії "Оскар".

В багаторічній історії вручення "золотої статуетки" було чимало щасливчиків і з Німеччини. Утім, серед німців-"оскароносців" є й ті, чиї імена широкій публіці невідомі. Серед німецьких лауреатів "Оскара" найбільше статуеток має Ерих Кестнер. Конструктор мюнхенської компанії з виробництва кінокамер "Arri" тричі отримував престижну нагороду в технічних номінаціях.

На відміну від Кестнера, який три роки тому помер у літньому віці, публіці більш відомі переможці "Оскара" в номінаціях "кращий фільм" чи "кращий актор".

Перший "Оскар" дістався німцям за кращу чоловічу роль. У 1929 році Еміля Яннінґса ушанували статуеткою за ролі в голлівудських постановках, тобто ще до того, як у "Голубому янголі" він став партнером всесвітньо відомої зірки Марлен Дитрих.

Тому навіть якщо німець Кристоф Вальц і отримає "Оскара" цього року, він не зможе спочити на лаврах першого актора з німецькомовного світу, який став "оскароносцем".

Уже оскароносний Яннінґс зіграв у Голобумо янголі з Марлен Дитрих

Уже "оскароносний" Яннінґс зіграв у "Голобумо янголі" з Марлен Дитрих

З німецького телеекрану - до Голлівуду

У часи глобалізації дедалі більше фільмів знімаються при спільній участі різних країн. Тож, при врученні "Оскара" доволі важко визначити, до заслуг якої з країн, причетних до виробництва фільму, варто зараховувати завойований трофей. Походження кінематографістів також плутає карти. Наприклад, Кристоф Вальц народився у Австрії, але до свого виходу у світове кіно довго знімався у німецьких телевізійних постановках. Тож, німецьке телебачення - його "творча батьківщина".

Також і австрієць Міхаель Ганеке - режиссер, нагороджений великою кількістю престижних нагород, чий фільм "Кохання" цього року претендує на п'ять "Оскарів", народився у Мюнхені. Більшість з його фільмів знімалися за участі німецьких продюсерів. "Кохання" - це французько-німецько-австрійська стрічка.

Ганеке (зліва) під час зйомок стрічки Кохання

Ганеке (зліва) під час зйомок стрічки "Кохання"

Проте чи варто взагалі підраховувати "Оскари" за національними ознаками? Навряд чи. До того ж "Оскар" - це премія американської кіноіндустрії, якою нагороджуються англомовні стрічки. Тільки в одній другорядній категорії - "кращий фільм іноземною мовою" - відведено місце іншому світовому кіновиробництву. Так би мовити крихти з голлівудського столу.

Винятки з правил

Утім, геніальний трюк американців полягає в тому, що час від часу вони порушують власноруч встановлені строгі правила. Так і цього року серед претендентів на трофей у головній категорії "кращий фільм" фігурує фільм французькою мовою "Кохання". У глядачів таким чином складається враження, що "Оскар" - міжнародна кінопремія. І це враження старанно підтримують як у Голлівуді, так і в Академії кіномистецтв.

Приміром, 1988 року кінострічка "Останній імператор", знята італійцем Бернандо Бертолуччі за участю Великобританії, Франції та Італії, удостоїлася "Оскара" в дев'яти номінаціях. Федерико Фелліні неодноразово потрапляв до числа номінантів у категоріях, заброньованих для англомовних сценаристів та режисерів. Француженка Маріон Котіяр отримала "Оскара" в категорії "краща актриса" за роль Едит Піаф у фільмі "Життя в рожевому кольорі" (2008 рік).

Луізе Райнер

Луізе Райнер

Великим списком "оскароносців" може похвалитися й Німеччина. Акторка Луїзе Райнер два рази поспіль, у 1937 та 1938 роках, потрапляла у коло переможців. Оператор Карл Фройнд, який народився у Богемії та жив у Берліні, теж двічі отримував золоті статуетки. Ернст Любіч у 1947 році отримав "Оскара" за внесок у кінематограф.

Західнонімецький зоолог та натураліст Бернгард Ґржимек отримав "Оскара" у 1960 році за документальний фільм "Серенгеті не повинен померти". Художник-постановник мюзиклу "Кабаре", який знімався у Мюнхені, Рольф Цеєтбауер отримав "Оскара" у 1973 році.

"Оскар" заради "Оскара"

Великий резонанс викликала перемога у 1980 році німецького фільму "Бляшаний барабан", знятого Фолькером Шлендорффом" за однойменним романом Ґюнтера Ґрасса. Нагороду розцінили не тільки як ушанування режисера, але й цілого "нового німецького кіно", яке вивели на нові творчі простори на початку 1980-х такі режисери, як Райнер Вернер Фассбіндер, Вім Ведерс та Вернер Герцоґ.

Переможницею у категорії "кращий фільм іноземною мовою" була й Кароліне Лінк - режисер мелодрами "Ніде в Африці". Останнім на сьогодні німцем, котрий переміг у цій категорії, у 2007 році став режисер драми "Життя інших" Флоріан Генкель фон Доннерсмарк.

Композитор Ганс Ціммер, який вже давно працює в Голлівуді, неодноразово потрапляв у число номінантів та отримав статуетку 1995 року за музику до фільму "Король Лев".

Кристоф Вальц (2010)

Кристоф Вальц (2010)

І вже стало майже традицією нагороджувати студентськими "Оскарами" та "Оскарами" за короткометражні фільми учнів та випускників німецьких кіношкіл.

Тож, якщо у неділю австрійці за походженням Кристоф Вальц та Міхаель Ганеке піднімуться на сцену знаменитого театру в Лос-Анджелесі, де Американська академія кіномистецтв проводить церемонію вручення премії "Оскар", то частина їхньої слави дістанеться й німецькому кіно.

Австрія, до речі, також має поважний список лауреатів. У колекції одного тільки Біллі Вайлдера, якого австрійці вважають своїм найзнаменитішим режисером, шість золотих статуеток.

Вайлдер народився на території нинішньої Польщі, яка у 1906 році належала до Галиччини, що тоді входила до складу Австро-Угорщини. Батьки Біллі переселилися свого часу з Кракова до Відня, режисер працював у Берліні, потім емігрував до США.

Тож, визначати приналежність трофеїв у світі кіно до тієї чи іншої країна - вельми нелегка це справа. Але цього, мабуть, і не потрібно, адже головне - це виоске кіномистетцво.

DW.COM

Реклама