Німецький суботник на Евересті | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 16.04.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Німецький суботник на Евересті

Німці схиблені на чистоті. І на все у них знайдеться свій сміттєвий контейнер. Двоє героїв почали сходження на Еверест, щоби прибрати там сміття.

Який альпініст не мріє про сходження на найвищу світову вершину – Еверест у Гімалаях. Кількість експедицій, що вирушають на її підкорення, щороку зростає. А заразом – і кількість сміття, що залишається на гірських схилах. Добровольці з різних країн намагаються вирішити екологічну проблему. На Евересті періодично організовуються «суботники» з його очищення від консервних банок, пивних пляшок, обгорток від харчових продуктів, пластикових пакетів, мотузок, старих наметів, кисневих балонів, залишків ліків і їжі, – всього не перелічити.

Не задля рекордів

Цього року лави «прибиральників» вперше поповнили громадяни Німеччини – жителі Ахена Пауль Телен (Paul Thelen) та Ебергард Шааф (Eberhard Schaaf), які з цією метою днями вирушили до Непалу. Фінансування акції взяв на себе фармацевтичний концерн Queisser Pharma, якому належить бренд Doppelherz.

За словами Тіма Сімонсена (Tim Simonsen), менеджера з маркетингу компанії, ніяких рекордів німецькі альпіністи ставити не збираються: мета їх експедиції – внести посильний вклад у збір відходів. І все-таки, щонайменше один рекорд буде побитий. Річ у тім, що Паулю Телену нині 68 років. А це значить, що він – найстарший європеєць, який поставив собі за мету піднятися на найвищу гірську вершину світу. Ебергард Шааф до числа подібних рекордсменів не потрапить: йому «лише» 61 рік.

Бізнес-консультант і альпініст зі стажем

Але хто ж вони – ці німецькі альпіністи? Як розповів Тім Сімонсен, до виходу на пенсію Пауль Телен працював бізнес-консультантом. Всерйоз займатися альпінізмом він почав лише кілька років тому. До цього надавав перевагу бігу на довгі дистанції – щоправда, у справжньому марафоні вперше взяв участь у вельми поважному для спортсмена 45-річному віці.

А от його друг, лікар Еберхард Шааф, – альпініст зі стажем. Свого часу він підкорив і найвищу точку Африки Кіліманджаро, і розташовану на Алясці найвищу гору Північної Америки Мак-Кінлі. А всього три роки тому Шааф піднявся на найвищу точку американського континенту – Аконкагуа.

Рік підготовки, два місяці походу

До експедиції на Еверест друзі готувалися цілий рік. Щодня – спортивні тренування, заняття в критих гірськолижних залах і в спортцентрі для підготовки альпіністів, піші підйоми на верхні поверхи висотних будівель, кроси, велопробіги, заняття з розвитку витривалості і почуття рівноваги, дихальні вправи, відпрацювання елементів альпіністської техніки та методів страховки на скельному рельєфі за допомогою мотузки. «І до цього всього – ще й спеціальний ментальний тренінг: без моральної та вольової підготовки альпіністові – ніяк», – каже Тім Сімонсен.

Близько восьми тижнів піде на «прибирання» гори. Відправним пунктом міжнародної екологічної експедиції, до складу якої входять 10 осіб, стане місто Лукла в східному Непалі. Тут розташовується відомий перевалочний пункт туристів і альпіністів, які прямують до Евересту. У місті учасники походу пройдуть ще одну спеціальну підготовку. Сходження на вершину почнеться наприкінці травня і пройде під керівництвом досвідчених непальських фахівців-скелелазів.

Нейлонові мішки з відходами, зібраними альпіністами в дорозі, доправлятимуть на спеціальні перевалочні пункти, розташовані на гірських схилах. А потім їх перебазують на звалище в одне з сіл біля підніжжя Евересту, пояснює Тім Сімонсен.

В екстремальних умовах

На прибиранні сміття

На прибиранні сміття

Близько 500 осіб щороку намагаються підкорити Еверест. Альпіністи, які зуміли піднятися на його головну 8848-метрову вершину, розповідають, наскільки складно її долати. Швидкість вітру там сягає 200 кілометрів на годину, температура повітря вночі знижується до мінус 60 градусів, періодично сходять лавини.

А чого варта одна тільки «мертва зона», що починається на підходах до піку Еверест. Там у повітрі міститься лише третина кількості кисню від того, яким ми дихаємо на рівні моря. За таких умов сили полишають людей, і багато хто валиться з ніг від виснаження. З моменту першого сходження на вершину 1953 року, на Евересті загинули понад 200 осіб.

«Небезпечна авантюра»

Так що ж змушує немолодих жителів Ахена йти на ризик, терпіти всілякі поневіряння й негаразди? В інтерв'ю німецьким журналістам Шааф і Телен душею не кривлять. Так, участь в екологічній експедиції – це можливість зробити щось істотне для відновлення довкілля, стати прикладом дбайливого ставлення до природи. Але є й інша причина, зізнаються вони: в гори їх веде жага екстриму і проста людська цікавість – потреба перевірити межі своїх можливостей.

Рідні та близькі альпіністів захвату від задуманого не відчувають і сприймають цей похід в гори не інакше, як небезпечну авантюру. Тим не менш, Пауля Телена і Еберхарда Шаафа ніщо не лякає. І про те, щоб удома сидіти й онуків няньчити, літні альпіністи з Ахена поки навіть не думають.

DW.COM

Реклама