Німецький студент: Україна – країна політичних міфів, гумору та білявок на джипах | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 24.07.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Німецький студент: Україна – країна політичних міфів, гумору та білявок на джипах

Йонатан Віддер у Києві звик до ролі «екзота». У своєму університеті він був єдиним студентом з Німеччини. Він вивчив українську, розібрався в українській історії, але так і не зрозумів деяких феноменів сучасної України.

У Києво-Могилянській академії Йонатан отримав диплом магістра з соціології

У Києво-Могилянській академії Йонатан отримав диплом магістра з соціології

"Я хотів отримати життєвий досвід, зрозуміти іншу культуру», - так пояснює своє рішення поїхати на навчання до України Йонатан Віддер. 28-річний німець щойно отримав диплом магістра за фахом «соціологія» у Києво-Могилянській академії. Він вільно спілкується українською, розуміє український гумор, любить українське пиво і квас. «Джонні», як його називають друзі, за студентські роки побачив чимало: півроку вчився за студентським обміном у Чехії, пройшов практику у Франції. «Я зрозумів, що будь-які стереотипи не мають сенсу», - каже студент. «Кажуть, що у Східній Європі п’ють багато горілки. Однак у Києві у мене такого враження немає. Двоє з моїх найближчих друзів практично не п’ють, ще один хлопець полюбляє пиво», - розповідає Джонні. Він каже, що німецькі студенти п’ють не менше, а, можливо, навіть більше за українців. «Мені частіше доводилося у компанії «відмахуватися» від чарки, ніж в Україні», - зізнається німець.

Після пар - на пиво з друзями. Українці не п`ють так багато, як я думав, - каже Джонні

Після пар - на пиво з друзями. "Українці не п`ють так багато, як я думав", - каже Джонні

Джонатан каже, що у Німеччині йому дуже не вистачатиме його українських друзів і знайомих, з якими пов’язано чимало приємних спогадів. «Українці значно більш розкуті за німців. У німецькій компанії часто доводиться напружуватися, щоби підтримувати настрій. Тут все невимушено», - зауважує Джонні. За його словами, навіть у студентських компаніях у Німеччині відчувається раціональність мислення людей, зваженість. «В українців все простіше – як би не було важко удень, увечері студенти сміються, жартують і веселяться».

Співчутливі професори, "зайві" предмети

Стосунки між людьми в Україні у принципі інші. Це відчувається не лише у студентському середовищі, але й у відносинах між викладачами і студентами, каже Йонатан. «Українські професори більше співчувають студентам. Щоб тебе відрахували з університету, я не знаю що треба зробити. Навіть якщо ти провалив іспит, на другий або третій раз тобі поставлять трійку», - ділиться враженнями німець. Натомість у нього на батьківщині, каже Джонні, з іспитами краще «не жартувати».

Рівнем освіти в Україні Йонатан загалом був приємно здивований. Однак він ніяк не міг звикнути до того, що в університеті йому залишали замало простору для самостійної дослідницької роботи. «Тобі дають обрати той чи інший курс, але загалом самостійності бракує. Багато обов’язкових предметів, які мені здаються зайвими», - нарікає молодий соціолог. Джонні також зробив висновок, що українські викладачі не завжди готові спокійно сприймати іншу думку. Особливо якщо йдеться про історичну роль козацтва. «У своїй магістерській роботі я процитував одного німецького дослідника. Автор зробив припущення, що попри визначну роль козацтва у боротьбі проти чужоземного панування і демократичність козацького ладу, сам по собі «протестний» дух козаків, які часто не визнавали авторитетів і законів, мав неоднозначні прояви – козаки не були людьми законослухняними», - розповідає випускник «Могилянки». За словами Йонатана, рецензент був дуже незадоволений цитуванням такої «крамоли» і гостро розкритикував роботу.

Сьогодні, коли Україна вже два десятиліття є незалежною державою, українці продовжують шукати свою ідентичність. «Українці дуже багато дискутують про минуле. При цьому вони дуже схильні ділити на «чорне» і «біле», ідеалізувати своїх героїв. Історія цієї країни дуже складна, але українці на дивовижу схильні вірити численним ідеологічним міфам», - ділиться враженнями молодий німець. Віддер дивується, що палкі політичні дискусії точаться насамперед навколо питань мови або тлумачення деяких епізодів історії. А про спільні проблеми, перед якими постали як Схід, так і Захід, дискутують значно менше. «Але ж 90 відсотків проблем – спільні для всіх українців», - нагадує Йонатан, - «це корупція, економічні проблеми».

Нинішнє покоління студентів змінить Україну, впевнений німець

Нинішнє покоління студентів змінить Україну, впевнений німець

«Найбільше мене шокують соціальні контрасти»

Німець каже, що Україна запам’ятається йому як країна контрастів. «У Києві бідність майже не помічаєш. Мені у Берліні доводилося бачити більше безпритульних, ніж тут. Але я точно знаю, що основній масі людей доводиться сутужно. У той же час, я ніде ще не бачив стільки величезних джипів і «хамерів». За кермом автомобілів, потужних немов танк, нерідко доводиться бачити 25-річних білявок. Або якихось бритоголових молодиків зі скляними очима. Ці люди можуть просто переїхати тебе на пішохідному переході», - хитає головою хлопець. Саме ці контрасти між простими людьми і тими, хто має владу і гроші, підштовхнули Йонатана до вивчення соціології. Молодий німець хотів зрозуміти: «чому люди терплять хамське ставлення з боку багатіїв та можновладців?». Звичка до авторитарного панування та страх – такі причини пасивності українців побачив Йонатан. За його словами, страх перед репресивними методами влади знову більш відчутний, відколи президентом став Віктор Янукович.

Звідки цей фаталізм? Відповіді Джонні знайшов в історичній літературі, у творах соціологів та філософів. Саме темі політичної культури була присвячена магістерська робота Йонатана. Однак одна справа – наука, інша – повсякденне спілкування. «Для мене стало сюрпризом те, наскільки аполітичні українські студенти. Вони майже ніколи не протестують, хоча між собою часто нарікають на суспільні реалії», - зазначає німець. У Німеччині студентів хлібом не годуй – дай тільки привід і вони лізуть на барикади, розповідає він. «Коли в університетські бібліотеці у Німеччині скорочують надходження книжок, студенти беруть транспаранти у руки – і на демонстрацію. А тут можна як завгодно міняти навчальну програму, завалювати студентів будь-якими непотрібними курсами і вони лише невдоволено перешіптуються. Це, мабуть, така форма фаталізму», - знизає плечима студент з Німеччини. Сам він на демонстрації не ходив: «мені тут не жити, я не хочу втручатися».

Джонні в улюбленому сквері біля Могилянки

Джонні в улюбленому сквері біля "Могилянки"

«Нинішнє покоління змінить Україну»

Йонатан каже, що політичні реалії в Україні не перестають дивувати його навіть після декількох років, прожитих у цій країні. «Депутати у Верховній Раді не ходять на засідання, віддають свої картки для голосування іншим. Це не лише порушення Конституції – це демонстративна зневага до виборців. Не можна спокійно дивитися на це. Саме молоді люди, які бачать у цій країні своє майбутнє, мали би давати політикам зрозуміти, що вони не ладні терпіти таку поведінку тих, кого народ найняв на роботу», - обурюється студент. Він переконаний, що саме постійний тиск і контроль з боку виборців визначає демократичність суспільного ладу.

Випускник «Могилянки» впевнений, що у майбутньому нинішнє покоління змінить Україну. «Я вчився з інтелігентними, розумними людьми. Я впевнений, що вони по-іншому бачать майбутнє країни, ніж нинішня еліта», - каже студент. Щодо сьогоднішніх політичних реалій він категоричний: «Чого можна очікувати, коли президентом стає людина, яка несе відповідальність за масові фальсифікації на виборах?» Однак зміни не відбудуться самі по собі, переконаний Джонні. «Коля Левченко (секретар Донецької міськаради - прим. ред.) з фільму «Інший «Челсі» (документальний фільм німецького режисера про ФК "Шахтар" - прим. ред.) - це теж «нове покоління українського політика». Він не справляє враження прогресивного та інтелігентного суспільного діяча. Саме з такими людьми у майбутньому доведеться конкурувати нинішнім випускникам університетів», - каже Йонатан.

"Джонні" не виключає, що у майбутньому повернеться до України. Але поки у його планах – працювати журналістом у Німеччині. Найбільше його цікавлять культурні теми, літературна критика і кінокритика. Можливо, писатиме він і про українське мистецтво. Нещодавно він опублікував в одному з німецьких видань статтю про твори Юрія Андруховича.

Автор: Євген Тейзе
Редактор: Роман Гончаренко

DW.COM

Реклама