Німецький журналіст про газету на Донбасі: Потрібен простір для суспільного діалогу | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 05.01.2016
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Німецький журналіст про газету на Донбасі: Потрібен простір для суспільного діалогу

Редактор берлінської газети TAZ розповів DW, чому він підтримав створення газети у невеличкому місті Миколаївка на Донбасі та пояснив, чим цей проект може стати корисним у боротьбі з пропагандою.

Даніель Шульц, редактор німецької газети TAZ, з журналістками газети Голоса города

Даніель Шульц, редактор німецької газети TAZ, з журналістками газети "Голоса города"

У місті Миколаївка Донецької області віднедавна виходить газета "Голоса города", над якою працюють учні місцевої школи спільно з німецькими та українськими журналістами. Вона виходить раз на місяць накладом у тисячу екземплярів та фінансується німецьким фондом TAZ Panter Stiftung. В інтерв’ю DW один із координаторів проекту - редактор берлінської газети TAZ Даніель Шульц розповів, у чому полягає основна місія цього видання та яку роль газета може відіграти у боротьбі з пропагандою.

Deutsche Welle: Чому Ви вирішили долучитися до створення газети у невеличкому місті Миколаївка у Донецькій області?

Даніель Шульц: Я вже був там колись і писав матеріал про театральну виставу, яку ми ставили. Матеріал вийшов звісно про саму постановку, але й про життя під час війни і після війни. Зазвичай не так легко вдається знайти спільну мову з дітьми. Але у тому випадку вони були дуже відкритими до мене. Тоді мені захотілось чимось "відповісти" на їхню довіру. Я хотів спільно з ними чимось зайнятися. Ідеї щодо створення газет іноді "висять в повітрі". Так було і у цьому випадку, просто ніхто за цю справу не береться. А я вже колись створював газету з друзями, вона й досі друкується у Лейпцигу. Отже, я врешті і взявся за цю справу.

Учні готуються роздавати черговий випуск газети у Миколаївці.

Учні готуються роздавати черговий випуск газети у Миколаївці.

Скільки осіб працює над виданням?

Близько 10 чи 15 учнів, а також двоє українських журналістів, які координують цей проект. Наразі вони вже самі опікуються редакцією. Власне, таку мету я собі й ставив. Мені вже не потрібно постійно долучатися до процесу. Звісно, коли у них виникають якісь запитання, вони мені пишуть. Тоді ми зв’язуємось у скайпі чи листуємось, аби обговорити ці моменти. Крім того, я стежу за тим, щоб фонд TAZ Panter Stiftung надалі оплачував друк.

Чому цей фонд вирішив спонсорувати проект?

Спочатку це був мій проект. У мене з учнями виникла ідея, а її реалізацію я оплачував з власної кишені. Мені пощастило, що до роботи долучився мій друг (німецький журналіст - .Ред). Власне, ми витрати поділили. Звісно я думав і про фінансування у майбутньому. Щось на кшталт реклами я виключив одразу. Економічна ситуація не найкраща у цій місцевості, а єдиний великий роботодавець - теплова електростанція, у чиї руки довелося б віддати цю газету. Цього я не хотів. Тоді я й подумав, що фонд TAZ Panter Stiftung міг би погодитися. Власне, їм ця ідея сподобалась, адже вони в цілому займаються підтримкою громадських медіа.

У чому полягає головна місія газети?

У цьому місті взагалі немає незалежних медіа, у всякому разі газет. Є одне видання, яке фінансує місцева теплова електростанція. Отже, я хотів створити простір для суспільної дискусії. Аби пересічні жителі змогли знову долучитися до громадського діалогу, а не лише ті люди, які заможніші, ніж інші.

І, звісно, якщо коли-небудь настане час, що це видання займатиметься, у тому числі, наприклад, розслідуваннями та загалом розширить свою журналістську діяльність, це було б чудово. Газета вільна від пропаганди, це підтверджують і мої українські друзі. Для цього ми, до речі, й спеціально проводили семінари з редакцією. На них ми розповідали про те, що таке незалежність, як розпізнати правду тощо. Отже, видання дає шанс громадянам висловити свою думку щодо різних тем, які мають для них значення. Мені ще було важливо забезпечити плюралізм. Я, приміром, маю чітку позицію щодо того, чи належить Україна до Росії. Але деякі люди у тому регіоні інакше ставляться до цього. Це теж варто було б відображати в газеті.

Чи ставить собі ваше видання завдання протистояти російській пропаганді?

Якщо вже протистояти, то будь-якій пропаганді. Я не впевнений, що це основне завдання видання на цьому етапі. Але, як мінімум, я сподіваюсь, що після цього проекту та після нашого візиту у них на генетичному рівні закарбується потреба простояти пропаганді або й боротися з нею.

Як ви оцінюєте ситуацію у медіапросторі загалом на Донбасі?

Я, можливо, не найкращий експерт з цього питання. Але з того, що я знаю, то у медіапросторі, як і у інших сферах, все поділено на князівства. Усі (медіа - .ред) комусь належать та доволі відверто відстоюють чиїсь інтереси. Те, що я там (в Україні - .ред) бачив, та що мені частково переклали друзі, було певною мірою просякнуте пропагандою. Я маю на увазі, наприклад, про партійні ЗМІ, проросійські або й проукраїнські.

Дивитись відео 02:03
Now live
02:03 хв

Донбас у 2016-му: ескалація чи замороження? (22.12.2015)

Аудіо й відео до теми