Німецька акторка Аліна Левшина: Одеса мама, Берлін – тато | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 14.05.2010
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Німецька акторка Аліна Левшина: Одеса мама, Берлін – тато

У телесеріалі Домініка Ґрафа про російську мафію вона зіграла одну з головних ролей. Акторка Аліна Левшина розповіла Deutsche Welle про шлях з Одеси до Берліна, ролі українських повій та свій новий проект.

default

Аліна Левшина у ролі Ірини у фільмі "Дівчина із Сум".

Deutsche Welle: Ви народились в Україні, але давно живете в Німеччині й уже зіграли кілька успішних ролей у німецькому кіно. Як дівчинка з Одеси потрапила до Берліна й стала акторкою?

Аліна Левшина: Ми з батьками переїхали до Берліна, коли мені було шість років. Звичайно, пішла до першого класу, вчила німецьку. Мама намагалася навчити мене російській мові. Потім я почала займатися танцями й грати в театрі. Я помітила, що мені це подобається, але танців мені недостатньо, я хочу говорити і подумала, що треба піти в театральну школу. Пізніше мене взяли у вищу школу кіно й телебачення в Потсдамі, зараз я пишу дипломну роботу. Так сталося, що в школі у мене був учитель, який мені підказав – там шукають російських дівчат, подзвонила в Мюнхен, я прийшла на кастинг і отримала роль…

Німецьку ви знаєте краще, ніж російську…

Я не вчила російську в школі, тому мені складно. Писати й читати я вчилася вдома. Я можу розмовляти російською, але мені інколи бракує слів. У німецькій мові я почуваю себе дуже-дуже впевнено. Якби був якийсь інтенсивний момент і розлютилася, я б сказала щось російською, але загалом німецька набагато простіша для мене.

Як часто ви буваєте в Україні?

Я буваю там майже щороку, намагаюся влітку. Це приємно – Чорне море, в мене там сім’я. У Берліні живуть лише мама й тато, а в Одесі живуть лише родичі – бабуся, сестри.

Україна – це для вас батьківщина?

Odessa Hafen

Одеський порт.

Так, Україна це моя батьківщина. Одеса мама, Берлін – тато.

Ви відчуваєте себе українкою чи з українським немає нічого спільного?

З українською складно. Я коли там жила, я українською не говорила. В Одесі, звичайно, була лише російська мова. Я дуже люблю це місто, люблю батьківщину, мене тягне туди кожного року.

А чи слідкуєте за тим, що там зараз відбувається?

Я цікавлюсь, так, часто розмовляю з бабусею по телефону. Але якщо чесно, політикою я свідомо не цікавлюся. Тому що я дещо чую і знаю, але мені складно щось змінити. Я не відчуваю, що я можу щось змінити.

Розкажіть про ваші ролі в телефільмах. Ви зіграли двох українських проституток – у фільмах «Дівчина із Сум» та «Перед обличчям злочину»…

Так, це був збіг. Я була на кастингу для фільму «Перед обличчям злочину» - він був набагато раніше, ніж ми почали знімати. У цей час я випадково отримала ще один кастинг – для «Дівчини із Сум». Насправді ці ролі різні. У фільмі «Перед обличчям злочину» я граю дівчину з українського села, яка себе не відчуває проституткою. Вона просто стала жертвою обставин. У фільмі «Дівчина із Сум» героїня інакша.

Вам не здається, що в німецьких фільмах українців часто показують як проституток, бандитів чи нелегалів, тобто це негативні персонажі…?

Stadtansicht von Berlin mit Fernsehturm und Funkturm

Вид на берлінську телевежу.

Мені здається, що так. Але поки такі ролі пишуть у сценаріях, їх зніматимуть. І братимуть українців і росіян – грати українців і росіян, бо німцям складніше грати ці ролі. Але я не думаю, що ці кліше обов’язкові. Коли я грала Олену у фільмі «Перед обличчям злочину», я не відчувала, що це якийсь стереотип.

Цей фільм – ваш поки що найбільш амбіційний проект?

Для мене – повністю. Я тоді навчалася на другому курсі театральної школи, й вони мене взяли. Для мене це було все. Якщо чесно, я не чула багато про Домініка Ґрафа, я фактично не знала – хто це. Для мене це було як відкриття Америки. Для мене це велике щастя - отримати досвід з таким великим режисером, я багато чому навилася.

Німецькі критики просто в захваті від цього серіалу. Вам тепер, мабуть, щодня телефонують і пропонують нові ролі…

Запити є цікаві.

Знову російські ролі?

Так (сміється). Зараз я знімаю тріллер, у якому граю російську дівчинку au-pair (гувернантку). Мені сподобався сам проект, добре написаний сценарій. Вони могли взяти і французьку гувернантку, і іспанську, але так сталося, що вибрали росіянку. Це одна з головних ролей. Чому я погодилася? Я не дуже хотіла знову грати таку роль, але мені було цікаво.

З Аліною Левшин розмовляв Роман Гончаренко.

Редактор: Захар Бутирський