На Майорку - на власному лайнері | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 02.06.2008
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Головна

На Майорку - на власному лайнері

Мати приватний літак – задоволення не з дешевих. Однак, авіація, орієнтована на приватного клієнта, у Європі успішно розвивається. Кореспондентка «Німецької хвилі» Елена Ерн випробувала переваги цього виду транспорту.

Челенджер

"Челенджер"

Пропустити літак - ні, сьогодні таке зі мною ніяк не трапиться. Тому що він чекає саме на мене, «Челенджер 604». Власне, я належу до розряду класичних клієнтів авіаліній економ-класу. Але сьогодні я беру участь в експерименті. Його проводить маленька приватна авіакомпанія з Берліна. Керівник «Віндроуз Ейр» Томас Штільманн вітає мене персонально. Спочатку він демонструє свій флот, у його розпорядженні 13 літаків - від «бізнесджету» до лайнера категорії «люкс». За мною заходить капітан. Цілий літак – тільки для мене. Моїм «Челенджером» уже літали голлівудські зірки Анджеліна Джолі та Кірк Дуглас.

«Весь сервіс орієнтований особисто на Ваші потреби. Його непотрібно ні з ким ділити. Ви точно знаєте, з ким Ви літите і хто з Вами літить і Ви може забажати практично усього, що тільки заманеться, у межах можливого під час польоту»,-каже Томас Штільманн.

Одна година на цьому літаку коштує 5000 євро. Злітати в коротку відпустку – таким є побажання багатьох заможних клієнтів. Наприклад, подорож на Майорку коштує 15.000 євро. Купа грошей за дещицю свободи пересування. Але «Віндроус Ейр» обслуговує не лише приватних пасажирів. Перш за все, чартерні рейси у нього замовляють для відрядження. Багатьом фірмам вигідно зафрахтувати літак, адже, на відміну від звичайного рейсу, менеджер долетить до цілі швидше і спокійніше. Томас Штільманн пояснює:

«Цей бізнес переживає нині бум на міжнародному ринку. Нового літака доводиться очікувати по 2-3 роки. Черги на замовлення безкінечні. І щоб закріпитися на цьому конкурентному ринку, потрібен здоровий сервіс.»

Робимо проміжну зупинку в Гамбурзі, на підприємстві «Люфтганза технік», куди навідуються супербагатії. В цьому місці «Люфтганза» переробляє літаки великих розмірів на лайнери класу люкс. Мені їх бачити не дозволено. Цілком таємно. Так хочеться клієнтам. А це – нафтові принци, керівники урядів, міліардери. Для них позолочені ніжки столів – звичайна річ. Клієнтура дуже вимоглива, розповідає Вільфрід Кляйст, керівник підрозділу «Люфтганза V.I.P. Інтер’єр»:

«Ми, звичайно, радіємо, коли клієнт залишається задоволеним. Але під час будівництва уже траплялося пару разів таке, коли клієнти приїздили сюди і казали: ні, ми уявляємо це собі по-іншому.»

І доводиться починати усю роботу з нуля. В повітрі клієнт хоче почуватися, як удома. Особливо ж важливе так зване королівське крісло, підкреслює Вільфрід Кляйст:

«Клієнт наполягає на тому, що у нього є місце, на яке не сяде ніхто, окрім нього. І де він може сказати: ей, лише я, більше ніхто.»

Але правило пристебнутися обов’язкове для усіх, в тому числі супербагатіїв. У Гамбурзі протягом 40 років роблять коштовні інтер’єри на замовлення. Простий дизайн поки успіхом не користується. Кожний зразок меблів – унікальний. Більшість елітних літаків продаються до арабських нафтових країн та до Росії.