«Наївно вважати, що ми позбавимо спорт проблеми допінгу» | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 24.07.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

«Наївно вважати, що ми позбавимо спорт проблеми допінгу»

Біохімік Маріо Тевіс керує центром превентивних допінг-досліджень у Німецькому університеті спорту в Кельні. В інтерв’ю Deutsche Welle він поділився своїми думками щодо перспектив майбутньої Олімпіади.

Deutsche Welle: Спортивні функціонери запевняють, що допінг-контроль нині набагато ефективніший, ніж кілька років тому. Чи можемо ми сподіватися на дійсно «чисту» гру в Лондоні?

Маріо Тевіс: У цілому я погоджуюся з цією думкою. І вважаю, що відстань між спортсменами-шахраями та допінг-контролерами, допінг-аналітиками значно скоротилась. Зокрема це зумовлене тим, що ми сьогодні можемо істотно більше інвестувати в антидопінгову боротьбу, у її матеріальне забезпечення та в персонал, це стосується також регулярності допінгових тестів. Тому я думаю, що зараз не помітити винного у вживанні допінгу набагато складніше, ніж ще, наприклад, 10 років тому.

Отже, Ви говорите про кращі методи виявлення допінгу. А які способи маніпуляцій, на Вашу думку, є найбільш актуальними зараз у світовому професійному спорті?

Маріо Тевіс

Маріо Тевіс

Спектр речовин та методів зловживання є надзвичайно широким і, очевидно, буде ще розширюватися. До того ж зустрічаються певні субстанції, які виробляються організмом людини. Спортсмени, які зізнаються у вживанні допінгу, нерідко називають саме їх: наприклад, тестостерон, гормон росту або еритропоетин (відомий також як EPO). Усі ці речовини утворюються природним шляхом в організмі, але, коли їх штучно вводять ззовні, це може призвести до значного покращення спортивних результатів.

«Безкінечний успіх», або в пошуках модних препаратів

EPO (еритропоетин), що здобув дурну славу через скандали у велоспорті, уже довгий час вважають речовиною, яку можна виявити в організмі. А як справи з препаратами нового покоління?

З 2000 року для виявлення EPO першого покоління використовують метод, який постійно вдосконалюється і, на щастя, дає змогу виявити два наступні покоління еритропоетину. Також розширюється і спектр досліджень, бо певні EPO-препарати легше відстежити у крові, ніж у сечі. Проблемою залишається короткий період, протягом якого можна виявити речовину. До того ж спортсмени працюють з мікродозами, коли вірогідність, що їх будуть тестувати, є порівняно високою, наприклад, як під час змагань. Це вимагає покращення методики, щоб ми могли розрізняти природні для людського організму речовини та сторонні субстанції. І щоб можна було застосовувати ці методи в будь-який час...

Те, що називають незапланованими допінг-тестами на тренуваннях...

Абсолютно правильно! Найкращі шанси зловити «на гарячому» спортсмена, що вживає допінг, ми маємо тоді, коли він не очікує перевірки. І, зрозуміло, це не під час змагань, коли кожен знає, що його будуть тестувати, особливо коли спортсмен досягає високих результатів. Контроль поза змаганнями – це достатньо різкий застережний захід, який проте треба обов’язково застосовувати.

Чи шахраї й досі вважають гормон росту (а особливо ексклюзивні його варіант для більш платоспроможних атлетів) «чарівним зіллям»?

Принаймні це один із препаратів, який спортсмени регулярно називають під час зізнань у вживанні допінгу. Наскільки ж гормон росту є ефективним для покращення результатів, досі лишається предметом спекуляцій. Адже немає жодних наукових досліджень стосовно цього питання, а отже і жодних доказів того, що речовина, особливо в комплексі з анаболіками, може покращувати досягнення або сприяти відновленню.

Різноманітні маніпулятивні методи

Чи сьогодні вже можна виявити всі без винятку анаболіки, навіть якщо вони «замасковані» прийомом інших речовин?

Щодо стероїдів, які штучно потрапляють до організму, то зараз можливість їх виявлення значно зросла. Це вже було видно на Олімпіаді в Афінах. Там можливість виявлення таких речовин настільки покращилась, що ми отримали 23 позитивні результати допінг-тестів, хоча й не могли пояснити появу всіх синтетичних стероїдів, таких, наприклад, як станозолол. Тестостерон посідає особливе місце серед анаболітичних стероїдів. Він має природне походження і тому має бути відповідно класифікований: чи він вироблений організмом спортсмена природним шляхом, чи введений ззовні штучно.

Яке значення має генний допінг (генетичне втручання з метою покращення спортивних досягнень), під яким зараз розуміють не лише пряме введення ДНК-матеріалу в організм?

Генний допінг заборонений з 2003 року. Спочатку під цим поняттям розуміли зловживання так званою генною терапією, за якої в організм вводили здоровий генетичний матеріал. Сьогодні існує багато «м’яких» способів безпосереднього впливу на ген: з генетичного матеріалу ДНК виділяють РНК (рибонуклеїнову кислоту), на матеріалі якої вже можливі маніпуляції. Наприклад, якщо ви хочете вилучити з вашого тіла речовини, які обмежують ріст м’язів. Тут ключовим поняттям є міостатин, про який вже багато хто чув. Навіть з препаратами у формі пігулок ефективність генетичного матеріалу можна значно покращити.

Виявлення зловживань інсуліном, у яких навіть був замішаний всесвітньовідомий плавець Майкл Фелпс, що було проведене тут, в Університеті спорту в Кельні, – це більше, ніж тимчасова перемога?

Це було свідчення того, що за допомогою сучасних методів допінг-контролю неможливо точно зафіксувати виявлені пептидні гормони. Сказати, що ми тут розв’язали проблему, було б перебільшенням, проте для певного етапу це було здобутком. На основі цього ми змогли розробити методи виявлення інших пептидних гормонів.

Мисливці за допінгом наздоганяють?

Іспанський переможець Тур-де-Франс 2010 року Альберто Контадор, який був пізніше дискваліфікований і позбавлений перемоги, заявив, що його позитивні тести на кленбутерол були спричинені споживанням зараженого м’яса – допінг і старе, як світ, виправдання?

Кленбутерол, насправді, є одним із найдавніших допінгових засобів, які проте, як свідчить наша річна статистика, усе ще використовуються. Виправдань ми вже достатньо чули в минулому, деякі з них можна вважати прийнятними, інші – ні. Упевнено можна сказати, що кленбутерол є препаратом, який нескладно виявити за умови серйозної аналітичної роботи. Обговорювати, як врешті-решт речовина потрапила в кров чи сечу, – не наше завдання.

Залишається лише прогнозувати, що не лише спортсмени-шахраї, але й антидопінгові дослідники мають оновити «озброєння». На що ми таким чином зорієнтувалися – на те, що порівняння із давньою притчею про перегони зайця та черепахи залишилися нарешті позаду?

Я так не вважаю. Наївно вважати, що ми позбавимо спорт проблеми допінгу, бо все одно будуть спортсмени, які вживають допінг. Але відстань має скоротитися якомога більше, а «вікно зловживань» (час, коли заборонену речовину ще не можна виявити за допомогою тестів), особливо коли новий препарат потрапляє на ринок, повинне бути якомога меншим. Це та мета, якої ми можемо досягти і, сподіваюся, досягнемо.

DW.COM