Наталка Сняданко: Помазок із буремної юності | Deutsche Welle - Авторська колонка | DW | 18.03.2016
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Авторська колонка

Наталка Сняданко: Помазок із буремної юності

"Встановлювати газові плитки може тілько Львівгаз. І ніхто більше", - Наталка Сняданко, спеціально для DW.

Наталка Сняданко

Наталка Сняданко

- Мене звати Степанович. Петро Степанович, - з порогу сказав кругленький вайлуватий чоловік у шапці-ушанці і ніколи не праній куртці, відсунув мене убік, а тоді пройшов у заліплених болотом чоботах просто на кухню. Вже у кухні поцікавився: - Мені до Вас?

- А з якого приводу? - відповіла я і відразу ж подумала, що добре, хоч дітей немає вдома, а то гарний приклад - пускати у дім невідомого, навіть не поцікавившись, до кого він.

- Львівгаз, - лаконічно відповів Степанович із характерною фонетикою львівського передмістя. - Контрольний огляд. Ваші сусіди викликали, то я вже сі перейду по всіх квартирах. Не чули, тарифи на газ знову підняли?

- А їх опускали? - здивувалася я.

- То Ви, пані, зовсім сі не орієнтуєте. Як Ви маєте газову плитку і не маєте лічильника, то платите за норму газу на людину. Була колись норма - шість кубів на людину. Минулого року сказали, шо то забагато і зробили норму три куби. А теперка знову піднесли, і маєте назад шість, - Степанович прискіпливо вдивлявся у газові труби біля нашої плитки.

- Як це - норма газу на людину? - не зрозуміла я.

- Норма газу на людину - то кілько держава схоче. Дивіться. У вас опалення центральне?

- Центральне.

- Воду грієте електрикою?

- Так.

- А духовкою сі грієте?

- Ні. Вона електрична.

- Готуєте на газі багато?

- Рідко. У нас дві мультиварки. Це зручніше.

Будете платити за шість кубів газу. Бо така тепер норма газу на людину

"Будете платити за шість кубів газу. Бо така тепер норма газу на людину"

- Тобто готуєте теж на електриці. Ну, а вони вам теперка кажут, шо Ви сі не вкладаєте в три куби газу на місяць на тій вашій плитці. І будете платити за шість. Бо така тепер норма газу на людину.

- А шість кубів то багато чи мало?

- Ну як Вам сказати. Залежит за шо. В мене хата газом сі опалює. Шістдесят метрів маю, то мені шість кубів на місяць стає. Хіба морози дуже сильні, то більше. А так - шість кубів досит буде. А ви стілько платите, шоб каву зварити і яйце посмажити пару раз на місяць. І то тілько за одну людину. А вас тут кілько прописаних?

- Четверо. І ще бабця покійна. Вона кілька років тому померла, але на неї продовжують нараховувати платню.

- А чого Ви довідку про смерть до нас не занесли, щоб не нараховували?

- Я заносила. Сказали, що то для них не документ. Треба чекати, поки буде наступна звірка з ЖЕКом, тоді і викреслять. А звірки з ЖЕКами, видно, не часто бувають. От ми і платимо за бабцю.

- Ну то теперка будете платити за трийціт кубів, то можна особняк нагріти за ті гроші. Ну та хтось си певно і нагріє. Не дурно ж вони ті тарифи піднімают.

- Розумію. І який вихід?

- Можете лічильник си встановити.

- Скільки коштує встановлення?

- Тисячі три, може три з половиною. То Вам, як Ви сі газом не користуєте, до смерті сі не виплатит. Але можна написати заяву і поставлят безплатно.

- А що для цього потрібно?

- Зара сі подивлю, чи у Вас тут порушень якихось немає.

Нові вікна - теж порушення

Він був трохи схожим на якогось казкового персонажа - чи то Карлсона, чи то Вінні-Пуха, але замість пропелера за спиною чи бочки з медом у нього була стара жіноча сумочка зі шкірозамінника через плече із блискучими золотистими застібками. Шкірозамінник на сумці уже повитирався і обліз, але застібки продовжували блищати, ніби новенькі. Сумку він із розгону пожбурив просто на обідній стіл. Я намагалася не думати, скільки на ній мікробів.

Степанович ще уважніше придивився до нашої плитки і враз посерйознішав.

- Хто встановлював плитку? - запитав він.

- Чоловік, - відповіла я.

- Ну от, маєте порушення. Тре сі звертати до Львівгазу, щоб Вам встановили.

- Справді?

- Так. Є такий циркуляр. Встановлювати газові плитки може тілько Львівгаз. І ніхто більше. Ще у вас тут вікна нові, нема кватирки, то теж порушення. Безкоштовний лічильник Вам теперка можут вже і не поставити. Ну але то не я рішаю. Пробуйте. Але мушу акт на Вас скласти. За самовільне встановлення газу. Складати?

- Може, ми якось без акту домовимося? - невпевнено запропонувала я. - Скільки буде коштувати ваша перевірка?

- А скарги у Вас є? - запитав Степанович.

- Є. Дуже слабкий напір газу.

- Добре, пані, давайте не будемо сваритися. Я ж нікому зла не хочу. Просто самі знаєте, шо тепер сі робе з тим газом. Зара буде вам газ.

І Степанович висипав на простелену на підлозі газету вміст своєї дамської торбинки. Серед численних пласкогубців і дротів різної товщини та довжини виділялися помазок для гоління та розрізана навпіл пластикова пляшка з-під мінеральної води.

Вибуху не буде

- Видите, помазок, - показав він мені. - Сорок штири роки має. Я ше як в морфлоті служив. Давайте воду і мило.

Невже голитися буде, - подумаки здивувалася я, але слухняно принесла що вимагалося. Майстер намочив помазок і намастив милом газову трубу.

- Уважно сі дивіт, - наказав мені. - Шось видите?

- Ні, - чесно відповіла я.

- І добре, бо якби виділи, могло би сі зірвати. А так всьо в порядку. - Він зняв один із пальників і пошпортався у ньому дротом. Полум'я згасло, але з пальника продовжував іти газ. Я вимкнула пальник і відчинила вікно, хоча майстрові, здається, сморід газу не заважав.

- Тепер включіт.

Я трохи повагалася, пригадавши про те, що "могло би сі зірвати".

- Може, зачекати трохи? Все ж таки сильно газом смердить?

- Включіт, - нетерпляче повторив майстер. - Тре сі слухати, як вам кажут. Я трийціп'єть років працюю.

Я увімкнула газ, напір збільшився, хоча і не сильно, але я раптом відчула, що не потрібен мені більший напір, такого цілком достатньо.

- Дуже вам дякую, - поспіхом сказала я. - То скільки я вам винна за роботу?

- Пані, я не є хабарник. Я просто роблю свою роботу. А вам раджу наступного разу не підключати газу самим, бо може сі зірвати і весь дім рознести. До побачення. Я пішов. У мене ше купа викликів нині.

Він зібрав свої інструменти у сумку, і з особливою ніжністю поклав окремо загорнутий у носовичок помазок. Потім почвалав назад, до вхідних дверей, залишаючи за собою брудні плями.

Реклама