Міріам Космель: В Україні є люди, які справді хочуть реформ | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 26.02.2016
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Міріам Космель: В Україні є люди, які справді хочуть реформ

Представниця німецького Фонду імені Фрідріха Наумана, який підтримує засади ліберальної політики, пояснила DW, чому дострокові вибори до Верховної Ради нині не на часі і чому Захід повинен робити для України ще більше.

Протестувальники на Майдані у Києві вимагали справжніх реформ в Україні

Протестувальники на Майдані у Києві вимагали справжніх реформ в Україні

DW: Експерти вважають, що візит до Києва міністрів закордонних справ Німеччини та Франції на початку цього тижня засвідчив, що Захід готовий послабити тиск на Київ з вимогою якомога швидше завершити конституційну реформу, натомість змістивши акцент на проведення виборів на Донбасі. Ви також помітили цю тенденцію?

Міріам Космель: Ще зарано називати це тенденцією. Хоча я переконана, що західні партнери України розуміють, що зміни до Конституції не повинні ухвалюватися поспіхом у неналежний спосіб. З іншого боку, я гадаю, що Захід розуміє, що порядок виконання пунктів мінських угод не є реалістичним. Тому я була б здивована, якби західні партнери, зокрема Німеччина, сфокусувалися б на місцевих виборах на Донбасі.

Чи могли б, на вашу думку, дострокові парламентські вибори в Україні позитивно вплинути на ситуацію в країні?

Я особисто так не думаю. З огляду на ті правила, які й досі діють на політичному полі в Україні, немає гарантій, що після дострокових виборів країна отримає прогресивніших депутатів парламенту, які більш серйозно будуть налаштовані на проведення реформ. В Україні і досі у передвиборні кампанії "вливається" багато сумнівних грошей, тому у разі дострокових виборів нині не представленим в парламенті партіям, як-от "Сила людей" чи "Демократичний альянс", буде нелегко потрапити у Верховну Раду.

Це видно на прикладі останніх місцевих виборів в Україні, коли такі партії, як "Відродження" чи "Укроп", котрі з'явились ніби нізвідки і не мали жодної структури, перемогли на виборах, бо хтось вклав у них великі гроші. І ми можемо уявити, що щось подібне може цілком трапитися і в разі дострокових виборів до парламенту. Тому особисто я надавала б зараз перевагу уряду технократів, який здатен підтримувати і контролювати існуючу ситуацію в Україні за умови тісного моніторингу його роботи з боку громадянського суспільства, а також за підтримки Заходу. Проте, як сказав під час візиту до Києва міністр Штайнмаєр, українська влада має пам'ятати, що не отримає фінансової допомоги, якщо реформи не йтимуть у правильному напрямку.

Міріам Космель, керівниця представництва Фонду імені Фрідріха Наумана в Україні

Міріам Космель, керівниця представництва Фонду імені Фрідріха Наумана в Україні

Що має, на ваш погляд, змінити у своїй політиці уряд Арсенія Яценюка, щоб відродити довіру українців і західних партнерів?

Для цього він має запросити до роботи і втримати таких людей, як Абромавичус, який між іншим вже не перший міністр економіки кабінету Яценюка, котрий подав у відставку. До речі, ще одним не останнім чиновником, який написав заяву на звільнення, став заступник генпрокурора Віталій Касько. Це має припинитись, і люди, які по-справжньому зорієнтовані на проведення реформ у країні, повинні залишатися на своїх посадах. Я не була в Україні під час "Помаранчевої революції", але знаю, що тоді було популярним гасло "Бандитам - тюрми". У порівняні з тим часом сьогодні позитивним є те, що імена осіб, винних у корупційних діях, називають вголос, їхні оборудки викриваються. І, зокрема, людьми, які почали вказувати на корупціонерів, стали Касько і Абромавичус.

Проте назвати корупціонерів - мало, їх потрібно притягти до кримінальної відповідальності за корупцію.

Це так, проте неправильно було б робити це поспіхом. Тому що обставини цих справ повинні бути вивчені та розслідувані. Цього вимагає принцип верховенства права. Звичайно, для цього потрібно належним чином організувати роботу офісу генерального прокурора, щоб такі люди, як Касько, не йшли у відставку і не заявляли про те, що робота над певною справою піддається обструкції. Це дуже виснажливий і копіткий процес, але таким було і створення нових антикорупційних органів в Україні. Можливо, їх можна було сформувати за два місяці, а не за півтора року. Але з іншого боку, це певною мірою є нормальним для країни з таким минулим, яке має Україна. Ніхто не розстається з владою добровільно й легко. Проте позитивний момент полягає в тому, що в Україні є люди, які справді хочуть щось змінити і дуже віддано ставляться до справи реформ. Тому я не думаю, що Україна вже ніколи не повернеться назад у старі часи.

Чи помічаєте ви, що Євросоюз не приховує своє розчарування відсутністю видимих результатів реформ в Україні?

Певною мірою, це так, але треба чітко розрізняти певні речі. Наприклад, минулого тижня в Київ приїжджала делегація Комітету регіонів (дорадчий орган ЄС представників місцевих органів влад 28 країн ЄС. - Ред.). Її члени мали нагоду зустрітися з українськими експертами та регіональними політиками, які на практиці втілюють в життя реформи. І європейські партнери були вражені тим, що ці українці - справді високопрофесійні експерти, хоча про них не розповідають щодня у теленовинах.

Тому одне з наших завдань - донести ЄС думку, що Україна це не тільки Порошенко, Яценюк і Шокін. Я впевнена, що представники з Комітету регіонів ЄС після дискусій у Києві не відчувають втоми від України і повернулись до Брюсселя з бажанням підтримувати українські реформи. На мою думку, Захід робить багато для України, але повинен робити ще більше, особливо у сфері реформування судової системи, яка має повністю оновитися. Це дуже складне завдання, і тому західні партнери повинні виявляти більше ентузіазму, підтримуючи судову реформу.

Наступного тижня у Європарламенті відбудеться Український тиждень. Як ви вважаєте, які сигнали отримають депутати Верховної Ради від своїх європейських колег у Брюсселі?

Я сподіваюся, що українські депутати почують від своїх співрозмовників у Брюсселі відверті запитання щодо певних парламентських процедур. Наприклад, чому досі не всі важливі посади в країні заповнені? Або чому в українців виникають зауваження до того, як у Верховній Раді ухвалюються деякі закони. Якщо народні депутати хочуть, щоб українці поважали парламент як важливий демократичний орган, вони повинні працювати над цим і самим подавати приклад. Гадаю, цей мессидж для Верховної Ради прозвучить у Брюсселі наступного тижня.

Реклама