″МінСтець″: що це було? | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 04.12.2015
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

"МінСтець": що це було?

Рік тому Юрій Стець став міністром. Близькому соратнику Петра Порошенка дали карт-бланш створити і очолити міністерство інформаційної політики. За рік роботи сумніви у доцільності відомства йому розвіяти не вдалося.

Бюрократичним монстром міністрство інформаційної політики не стало. У ньому працюють лише 29 осіб. Утім, і результати роботи, кажуть експерти, поки малопомітні

Бюрократичним монстром міністрство інформаційної політики не стало. У ньому працюють лише 29 осіб. Утім, і результати роботи, кажуть експерти, поки малопомітні

Коли у грудні 2014 року кум президента Юрій Стець став міністром інформаційної політики, такого міністерства ще не існувало у природі. Після призначення міністр сам взявся визначати свої повноваження. Журналісти так і охрестили відомство - "МінСтець". Положення про міністерство інформаційної політики (МІП) було затверджене постановою Кабміну лише в середині січня.

Головне завдання міністерства, згідно з положенням, – "забезпечення інформаційного суверенітету України, зокрема з питань поширення суспільно важливої інформації в Україні та за її межами". Тепер, по завершенні першого року на чолі МІП, Стець оприлюднив звіт про здійснену роботу і заявив, що невдовзі подасть заяву про відставку. Раніше міністр казав, що необхідність існування його відомства є лише на період війни. Стець обіцяв, зокрема в інтерв’ю LB.ua, піти з посади і ліквідувати міністерство, "щойно в країні настане спокій".

Embedded journalism як успішніша ініціатива

У звіті про діяльність міністерства обсягом у 125 сторінок головними досягненнями відомства названі, зокрема, запуск каналу іномовлення Ukraine Tomorrow через супутник та в інтернеті, відновлення мовлення українських телеканалів і радіостанцій у низці підконтрольних уряду районів Донбасу. Серед досягнень, за даними самого МІП, також реалізація програми з акредитації при військових підрозділах низки українських та іноземних журналістів, які висвітлюють перебіг бойових дій на сході України.

"18 відео-репортажів, 15 статей та 3 фільми в іноземних ЗМІ", - підбиває міністерство підсумки проекту Embedded journalism, в рамках якого низку українських та іноземних журналістів прикомандирували до військових підрозділів у зоні конфлікту. Цей проект став чи не єдиним, яким запам’яталося у медіасередовищі міністерство інформаційної політики за рік роботи. "Наприклад, я вважаю успішною програму Embedded journalism. Добре, що трохи впорядкували ситуацію з акредитаціями і доступом журналістів у АТО", - зазначила у коментарі DW Діана Дуцик, експертка громадської організації "Телекритика".

Впорядкування правил роботи ЗМІ у зоні конфлікту відзначає і виконавча директорка Інституту масової інформації (ІМІ) Оксана Романюк. "Ми контактували із заступницею Стеця Тетяною Поповою щодо проблем журналістів у зоні проведення антитерористичної операції. Але я думаю, що ми би так само могли контактувати з Тетяною, якби вона обіймала посаду у міністерстві оборони", - зазначила Романюк у розмові з DW. Директорка ІМІ сьогодні, як і рік тому, переконана, що міністерство інформаційної політики Україні не потрібне, а з його окремими функціями впоралися би й існуючі підрозділи інших міністерств і відомств.

Юрій Стець: між контрпропагандою і піаром

Юрій Стець: між контрпропагандою і піаром

"Інформаційні війська" демобілізують?

Весь рік існування міністерство шукає межі своїх повноважень і займається всім підряд - від розміщення у Києві соціальної реклами "Крим - це Україна" до розвезення українським військовим на передовій і жителям Донбасу газет "Україна єдина". Однак починало відомство свою діяльність із доволі агресивних і суперечливих ініціатив. Одним з перших кроків Юрія Стеця на посаді стало створення "інформаційних військ України" – мережі "інтернет-активістів", які за вказівкою аналітиків міністерства отримували би "інформаційні завдання" і розповсюджували інформацію у мережі. Скептики охрестили завербованих в "інформаційні війська" користувачів "порохоботами". Не в останню чергу тому, що ці "війська" зареєстровані за адресою вулиця Банкова, 11, у Києві. Це - адреса адміністрації президента. "Ця платформа дозволяє дуже оперативно надавати правдиві новини та спростування фейкових новин людям, які на неї підписалися", - сказав DW у лютому Юрій Стець.

Діяльність "інформаційних ві йськ", вочевидь, виходить за рамки виключно спростування "фейків" російської пропаганди. Наприклад, на YouTube-каналі "військ" розміщена серія відеороликів про те, як буцімто погано живеться в Росії, зокрема, пенсіонерам через агресивну зовнішню політику Кремля". У своєму звіті МІП хвалиться проведенням "спецоперацій", орієнтованих на російського користувача. Приміром, під хештегом #чётамвтольятти "інформаційні воїни" Стеця поширювали інформацію про напружену соціальну ситуацію у російському місті Тольятті, де через проблеми на заводі "АвтоВАЗ" зростає безробіття. "Охоплення більше 2 000 000 користувачів, десятки тисяч лайків та репостів", - наголошуються у звіті "мінстеця".

Втягування міністерства в інформаційні війни з Росією наштовхується на критику в медійному середовищі. "Це мавпування Росії: боти проти ботів", - нарікає Романюк. У мінінформації не відповіли на запитання DW, чи планується продовжувати діяльність "інформаціних військ". Сторінка "військ" на Facebook продовжує працювати. Але YouTube-канал не оновлюється вже декілька місяців.

"Добре хоч не цензура"

Діана Дуцик хоч і не вважає міністерство інформації непотрібним, однак його досягнення за перший рік роботи називає скромними. Зокрема, дослідження ГО "Телекритика" засвідчило, що задача зробити прийом українських телеканалів і радіостанцій доступним у всіх районах на кордоні з Росією та у зоні конфлікту на Донбасі міністерством виконана не повною мірою. "Якби міністерство виконувало адекватно покладені на нього функції, то було б добре. Але, на жаль, міністерство не завжди ефективне", - критикує медіаекспертка.

Опитані DW експерти кажуть, що не бачать в існуванні "МінСтеця" ні явної шкоди, ні очевидної користі. "Як на мене, позитивом є вже те, що наші найгірші сподівання не справдилися", - каже Оксана Романюк з Інституту масової інформації. Адже на тлі інформаційної війни, яку проти України розв’язала Росія, журналістська спільнота боялася запровадження цензури через мінінформації.

Виклик для влади - зміцнення свободи слова

Чи буде у майбутньому в Україні міністерство інформації, чи ні у медіа-сфері багатьом здається питанням другорядним. Більш нагальним викликом для виконавчої влади, переконана Оксана Романюк, є імплементація амбітних реформ, спрямованих на зміцнення свободи слова. "За останній рік ми ухвалили важливі закони про прозорість медіавласності і про суспільне мовлення. Тепер потрібна політична воля, щоб вони запрацювали належним чином", - підсумовує Романюк.