Майбутнє міст: затишні вулички та дерев’яні будинки?.. | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 10.08.2008
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Головна

Майбутнє міст: затишні вулички та дерев’яні будинки?..

Піски, хоч куди кинь оком - самі піски. Жодного, навіть хирлявого деревця. Палюче сонце, на небі – ні хмаринки. Удень стовпчик термометра підіймається до 50-ти градусів і вище.

default

Хіба з власної волі хтось захоче оселитися в такій місцевості?.. Відомий британський архітектор Норман Фостер у цьому переконаний. Місто Масдар – у перекладі з арабської „джерело” – розраховане на 50 тисяч мешканців. Споруджуватимуть його в пустелі неподалік від Абу-Дабі - столиці Об’єднаних Арабських Еміратів. За амбіційними планами Форстера, це має бути перше по-справжньому екологічне місто на планеті: енергетично автономне, з нульовим рівнем викидів СО2, без звалищ – бо всі відходи перероблюватимуть на місці, без автомобілів, багатоповерхових будівель, без поділу на престижні центральні та робочі райони. Пряма протилежність сусідньому Абу-Дабі з його надшвидкісними магістралями, кварталами для мільйонерів та ультрамодерними хмарочосами. „У Масдарі, - розповідає автор проекту, - все буде поруч: дитячі садки, школи, крамниці. Пішки до них буде йти всього три-чотири хвилини. А дорогою ще можна й перепочити - біля численних водограїв. Довжина вулиць не перевищуватиме ста метрів, а завширшки вони будуть усього три. У спекотних країнах недарма існувала традиція зводити міста компактно. Їх щільно забудовували, бо на вузеньких вуличках утворюється тінь, а, отже, й особливий мікроклімат.” Надлишок сонця потрібен для того, аби фотоелементи виробляли достатньо електроенергії для міського магнітного транспорту, для теплиць, де вирощуватимуть садовину та городину, для устаткування з опріснювання води, що надходитиме з Перської затоки тощо. Перший камінь міста майбутнього вже закладено - півроку тому. А 2016-го, сподіваються британські архітектори, в Масдарі не тільки завирує життя, а й відкриються наукові заклади, в яких студенти з цілого світу зможуть отримати диплом фахівця з альтернативної енергетики.

Деякі експерти, однак, називають багатомільярдний проект „еко-забавою шейхів” і прогнозують, що він проіснує доти, доки в Об’єднаних Арабських Еміратів не вичерпаються поклади нафти. До критиків належить і директор штутгартського Інституту проектування житла, професор Томас Йогер:

„Місто з нульовим споживанням енергії, цілком енергетично незалежне, це так само нереально, як і perpetuum mobile - вічний двигун. У пустелі справді сонця не бракує, й безумовно там доцільно розвивати відновлювальну енергетику. Але засновувати міста в такій екстремальній кліматичній зоні, на мій погляд, більш, ніж сумнівна ідея. Та ще й рекламувати цей проект як останнє слово в екологічному будівництві. Скільки енергії потрібно на постійне охолодження житла, навчальних закладів, громадських будівель, аби люди почувалися в них комфортно. Цього можна досягти, але якою ціною! Особисто я не вірю, що енергетичний баланс такого міста колись дорівнюватиме нулю.”

...І добре ізольовані будинки

Томас Йогер керує також архітектурно-конструкторським бюро в Мюнхені. 2003-го він та його колеги виграли конкурс на спорудження міста-мільйонника в Китаї, за сто кілометрів на південь від Шанхая. „Нам надзвичайно пощастило. Нагода планувати великі населені пункти сьогодні випадає не часто, - каже архітектор. - У Європі через брак площі це взагалі неможливо. Китайські замовники спочатку хотіли, щоб ми розробили проект сучасного, але типового промислового міста. Поступово вдалося схилити їх до іншого варіанту.” Якщо є шанс розпочати з чистого аркуша, то чому відразу не робити все за найсучаснішими екологічними стандартами, вирішили німецькі проектувальники: від системи електро- та водопостачання, до фабричних комплексів, житла, супермаркетів, доріг, зон відпочинку. Електроенергією місто на березі затоки Ханчжоувань забезпечуватимуть вітрогенератори, теплові електростанції на біопаливі та ГЕС. „І чи не вперше, - веде далі Томас Йогер, - нормою стане те, для чого в забудованих регіонах потрібна коштовна реконструкція, а саме – добре ізольовані будинки”:

„І на охолодження, й на опалювання приміщень витрачається енергія. Тут криється величезний потенціал для її заощадження. Приблизно 10 відсотків лише завдяки додатковій теплоізоляції - у масштабах мільйонного міста це обернеться сотнями тисяч тонн заощаджених парникових викидів.”

Іще одна можливість подбати про чистоту атмосфери – це добре продумана логістика. „Чому містяни прагнуть мати власні авта?” – веде далі Томас Йогер:

„..тому що робота та дім розташовані не поруч, і щодня доводиться їздити на далекі відстані. На вихідні теж треба вирушати кудись за околицю, до місць відпочинку в зеленій зоні. Ось дві головні причини, через які люди не хочуть розлучатися з автомобілями. За правильного планування всього цього можна уникнути. Інтенсивний дорожній рух, загазоване повітря зовсім не обов’язково мають бути ознакою кожного мегаполіса...”

Компостні будинки „зелених”

Зрозуміло, що захисники природи загалом вітають як шанхайський проект, так і британську оазу в пустелі. Але від цих чудових ідей небагато користі для міст, що сьогодні потерпають від смогу, бруду, гамору, й які ніхто не почне перебудовувати заново. Якщо неможливі радикальні кроки, до сталого розвитку треба просуватися невеличкими, - вважають німецькі „зелені”. З їхньої ініціативи, в Берліні відбулася конференція з дещо незвичною назвою: „Будинки, з яких можна робити компост”. „Такі об’єкти вже існують, - пояснює речник парламентської фракції партії Союз-90/„Зелені” Петер Гетліх. – З дерева та з соломи, оштукатурені глиною, ізольовані волокнистими матеріалами з льону та з коноплі”:

„Усе, що тільки можна собі уявити, реально й зробити. Навіть семиповерховий житловий будинок цілком із дерева. Нещодавно, наприклад, я бачив проект дерев’яного п’ятиповерхового будинку для літніх людей. Пожежі, що їх раніше так побоювалися, - більше не проблема завдяки сучасній вогнезахисній обробці деревини.

Звичайно, ви не спорудите з неї хмарочос, але про це й не йдеться.”

Віджилі своє дерев’яні будинки, по-перше, можна утилізувати без шкоди для довкілля, наголошують „зелені”, – як будь-яку іншу органічну сировину. По-друге, вони сприяли б захистові клімату. Виробництво поширених сьогодні будівельних матеріалів, зокрема, сталі та бетону, спричиняє щороку 45 мільйонів тонн шкідливих викидів. „Звичайно ліпше було б їх уникнути, - кажуть у свою чергу скептики, - але що це за екологічна альтернатива, за якої знищуватимуть ліси - легені планети?..” До того ж, як установили експерти Федерального фонду довкілля, житло з дерева далеко не завжди здоровіше. Йозеф Шпітцендофер три роки працював у складі спеціальної комісії:

„Може трапитися, наприклад, що смоли певного виду скандинавської сосни зроблять будинок дуже небезпечним для здоров’я. Іноді концентрація в хатньому повітрі летючих органічних речовин перевищувала припустимий рівень у 10 разів. У таких помешканнях категорично заборонено перебувати тривалий час.”

Ентузіаст ідеї компостних будинків Петер Гетліх не бачить у цьому великої проблеми. Зрештою, ніхто не примушує брати саме таку деревину. Не згоден він і з тим, що в Німеччині замало екологічного житла через те, що, людей передусім відлякує ціна - дерев’яні оселі обходяться в середньому на 20 відсотків дорожче:

„Причина полягає в тому, що бракує рішучості. Ламати стереотипи наважуються ті, кому байдуже, що їх назвуть „божевільними”. Це ідеалісти, які живуть за засадою: якщо не я, то хто. Про прихильників альтернативної енергетики теж іще зовсім недавно казали, що вони з’їхали з глузду...”

За матеріалами німецької преси