Лідер німецьких Зелених: Путінізацію Туреччини припинено | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 08.06.2015

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Лідер німецьких Зелених: Путінізацію Туреччини припинено

Лідер німецької партії Союз 90/Зелені Джем Ездемір в інтерв'ю DW розповів, чому турецькі виборці сказали "стоп" Ердогану і його системі.

Джем Ездемір

Джем Ездемір

DW: Пане Еземір, як ви оцінюєте результати виборів у Туреччині?

Джем Ездемір: Це був важливий сигнал, що Ердоган не може так далі керувати, що з президента не може робитися щось на кшталт султана, а турецька парламентська демократія перетворюватися на президентську систему путінського зразка. Цим дебатам учора увечері з входженням HDP до парламенту було покладено край.

Чи могли б Ви сказати, що тепер питання запровадження президентської демократії подібно до путінізації, що весь час піддавалося критиці, нарешті закрите?

Це вже зайшло доволі далеко, зокрема, що стосується поводження з пресою, громадянським суспільством чи юстицією. Але зараз це насамперед сильний сигнал "стоп" з турецького громадянського суспільства, взагалі з суспільства, поданий у напрямку президентського палацу. Тепер "Партії справедливості і розвитку" АКР має замислитися над тим, що це для неї означає. Вона зайнята нині складним процесом формування урядової коаліції. Адже у принципі, усі три інші партії вже більш чи менш чітко просигналізували, що вони не хочуть бути в уряді з АКР. Але хтось муситиме зробити це, якщо не хоче нових виборів.

Як далеко, на Ваш погляд, може зайти урядова криза?

Ще зарано говорити, але одне зрозуміло - Туреччина вже більше не та стара Туреччина, як раніше. Завдяки HDP сформувалася сила у парламенті, що цілком очевидно розвивається з прокурдської партії у напрямку турецької партії реформ. Чогось на кшталт ліво-ліберальної сили реформ з людьми з релігійних і етнічних меншин, які намагаються відобразити усе суспільство, а також з надсиланням потужного сигналу до жінок - адже з 80 депутатів тепер є 32 жінки. Крім того, одержує голос і така тема, як довкілля. Тож, щось відбувається у Туреччині і я переконаний, що вплив цього відіб'ється і на інших партіях.

Наскільки курдам вдалося завдяки успіху HDP справді посилити свої позиції?

Це чіткий сигнал, що багато людей у Туреччині бажають продовження мирного процесу, і що загострення, за яке особисто Ердоган є особливо відповідальним, не всі в Туреччині хочуть. Я сподіваюся, що він почує цей сигнал і використає шанс, що з'явився завдяки потраплянню HDP до парламенту. І ми також повинні звикнути до того, що HDP більшою мірою не лише курдська партія, а й цілком очевидно, і партія, що відображає і тих багатьох інших, хто досі був ізольованим. Що я вважаю чудовим (але це комплімент не лише на адресу "Демократичної партії народів" HDP, а й інших партій) це те, що уперше за 54 роки серед депутатів у Туреччині представлені троє вірменів. Один з них у лавах HDP. Але є депутати і в лавах AKP і Республіканської народної партії. Уперше є депутат, котрий відкрито балотувався у Туреччині як представник ромів. Від HDP було обрано одного ассирійця і одну єзидку. На жаль, трохи не вистачило для того, щоб обрати представника сексуальних меншин. Але ці вибори стали віхою для Туреччини і у парламенті нове, так би мовити, протиставляється старому.

Як вірменська меншина бореться за свої права у Туреччині

Останнім часом, коли Ердоган виступав з Кораном у руці, було багато побоювань, що все піде у напрямку ісламізації. Чи такий розвиток подій внаслідок цих виборів змінився або обірвався?

Помітно, що іслам тут лише висувався наперед, а насправді йшлося про гарантування влади і авторитарного режиму. Ердоган з таким самим виразом обличчя кілька років тому розповідав протилежне, він говорив про реформи, про європейське відкриття. Від того не залишилося геть нічого, натомість усе замінилося на націоналістичні чи релігійно-фундаменталістські акценти. Це помітно і за це його партія розплатилася.