Лижний туризм: українські Карпати чи західні курорти? | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 07.01.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Лижний туризм: українські Карпати чи західні курорти?

Відпочинок на лижах стає модним серед українців. Гірські схили західної України «облюбували» гості зі східних регіонів. Проте, західні українці надають перевагу курортам сусідніх країн.

Лижний сезон на схилах Карпат західної України у розпалі. На туристичних базах та прилеглих до них селах Львівщини, Закарпаття, Івано-Франківської та Чернівецької областей тепер частіше почуєш російську, аніж звичну українську мову. Особливою популярністю користуються три курорти: Буковель (Івано-Франківська область), Славське (Львівська обл.) та високогірній Драгобрат (Закарпатська область). Лише одне селище Славське готове прийняти до 15 тисяч туристів одночасно, задіяно з півсотні готельних комплексів і півтисячі приватних садиб.

Завдяки великим гірськолижним комплексам, як то, приміром, «Буковель», мешканці прилеглих селищ отримують непогані доходи та розвивають власну справу. «Якби не було того «Буковелю», то ми би всі виїхали на заробітки, це чи не єдиний заробіток, - розповідає власниця приватної садиби у селі Микуличин Надія Гінка. – У цю справу я вклала кілька тисяч зароблених в Італії і ще банківські позики з «драконівськими» відсотками. Сподіваюся за три роки це віддати.» Зимовий сезон є  найнапруженіший, каже співрозмовниця, всі номери зарезервовані ще з вересня. З особи в середньому беремо до 200 гривень за добу, але на новорічні свята ціни більші у три-чотири рази. Основні гості з Києва та Росії, а от львів’ян не так вже й багато, додає власниця.

Туристи зі сходу

Зайняті «під зав’язку» не лише приватні садиби, але й готельні комплекси, де вартість номерів у кілька разів дорожча за сільські ціни, але любителів лижного відпочинку це не надто турбує. «Тенденція така, що на лижні курорти заходу України здебільшого приїздять туристи з Росії, Білорусі, мешканці східних регіонів України: Харкова, Донецька, Дніпропетровська та кияни, а от самі західні українці нині більше орієнтуються на Польщу, Словаччину та Австрію», - зазначає в інтерв’ю DW експерт з питань туризму Володимир Закалюжний.

Після запровадження Польщею так званих «віз на закупи», перетин кордону спростився і можливість відпочити за кордоном  зросла, і молодь активно цим користується, пояснює експерт. Популярним, за словами Закалюжного, став польський лижний курорт Закопане, а також деякі курорти в Альпах, де діють схеми економ-варіантів і українець із середнім статком може собі дозволити такий відпочинок. "Ціни тут часто є нижчі за українські, а якість значно вищою", - зазначає співрозмовник.

Австрійські курорти мають більше розмаїття лижних трас. Але їхати з Києва чи Донецька далекувато

Австрійські курорти мають більше розмаїття лижних трас. Але їхати з Києва чи Донецька далекувато

"Ціна не відповідає якості послуг"

Приміром, 7-денний відпочинок у польському Закопане обійдеться у середньому у 300 євро включно зі сніданками та вечерею, ще близько 100 гривень оренда спортивного спорядження на добу і 150-180 гривень 10 спусків. На «Буковелі» ж вартість проживання в економ-номері подекуди удвічі дорожча. Однак, бентежать не лише ціни, каже експерт - українські курорти мають серйозні проблеми з персоналом та дорожньою інфраструктурою. "Дороги практично скрізь погані, нарікає співрозмовник, а обслуговуючому персоналу нерідко бракує професійності, навиків, а подекуди і культури", - каже Закалюжний. Хоча з кожним роком працівники вдосконалюються, визнає він, а власники садиб, які задіяні у цьому туристичному секторі, перебирають європейський досвід обслуговування, який побачили будучи на заробітках.

Однією з важливих складових лижного туризму завжди була безпека відпочиваючого, зазначає експерт. Він застерігає, що українські курорти теж подекуди мають із цим проблеми. Власники відпочинкових баз намагаються економити на утриманні рятувальної служби, на модернізації та профілактиці обладнання. У селах поблизу курортів немає кваліфікованої медичної допомоги. «Тримати приватні клініки – це не вигідно, а у селах медпункти не оснащені, потребують модернізації, бракує і кваліфікованих лікарів. Тому краще туди не попадати», - зауважує Закалюжний. Страховий поліс все частіше стає невід’ємною частиною туру для любителів лиж і українських зокрема, каже експерт,особливо серед старших за віком людей.

А хто рятуватиме?

Лише з початку цього сезону рятувальні загони МНС Львівщини надали допомогу 18 особам, що травмувалися на засніжених схилах, повідомили DW у МНС Львівської області. У критичні ситуації здебільшого попадають початківці і ті, хто живе у приватному секторі, каже керівник прес-служби Павло Василенко.

Рятівні формування МНС обслуговують лише незначну частину витягів на українських схилах. "Ті, що є державними і ті, де власники уклали угоду з нашими підрозділами", - пояснює Василенко. Про решту, очевидно, дбають приватні рятувальні формування. Принаймні, цього вимагає закон від власників баз, але чи вони всюди є, сказати важко, додає керівник прес-служби. Він погоджується, що власники курортів часто нехтують правилами, намагаються економити на утриманні служб, зокрема і на кількості рятувальників. Згідно з нормативом, на кожному витягу має бути три лижні патрулі, але цієї норми практично ніхто не дотримується, професійність працівників приватних структур теж може викликати сумніви, додає Василенко.

Реклама