Кіно в голові Кафки | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 06.07.2008
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Кіно в голові Кафки

Франц Кафка вважається одним з найвидатніших німецькомовних письменників ХХ-го століття. Його загадкові й заплутані тексти створили імідж депресивного мрійника. 3-го липня Кафці виповнилося би 125 років.

default

«Книга повинна бути сокирою, що розбити замерзле в нас море», - говорив Франц Кафка. Сам він писав книжки, які мало кого залишають байдужими.

Якщо ви читали Кафку, вам не треба про нього розказувати. Якщо ні, можливо, у вас з’явиться таке бажання після цього короткого оповідання, яке Кафка написав пізньої осені 1920 року:

– Ох! – сказала миша, – світ щодня вужчає. Спочатку він був таким широким, що мені було страшно, я йшла далі і була щаслива, коли нарешті справа і зліва бачила далекі мури, але тепер ці мури так швидко насуваються, що я вже опинилася в останній кімнаті, і тут, у кутку, бачу пастку, до якої я прямую.
– Ти мусиш змінити напрямок руху, – сказала кішка і з’їла мишу.

Не лише свідок війни

Похмурий, замкнений у собі мрійник, замучений сімейними конфліктами – такого Кафку знає весь світ. На чорно-білих фотографіях – молодий чоловік із серйозним виразом обличчя і сумними очима. Але життя і творчість Кафки цим не вичерпується, каже Райнер Штах, автор нової біографії письменника, що недавно побачила світ. Штах:

«Я прагнув продемонструвати, що Кафка був не лише свідком політичних подій, передусім Першої світової війни, а й був у них втягнутий. Він був вимушений купувати воєнні облігації. Тобто в нього фактично забрали заощадження, на які він пізніше планував жити як письменник».

Франц Кафка народився 1883 року в Празі в єврейській родині. Його батько був власником галантерейного магазину. Саме батько, з яким у Кафки були напружені стосунки, наполіг, щоб той отримав юридичну освіту. 1908 Кафка почав працювати у страховій компанії, де займався нещасними випадками на виробництві. Кафка вважався успішним юристом і вигравав майже усі справи, каже біограф Райнер Штах.

Кафка розривався між роботою і письменництвом

Водночас Кафка мріяв залишити Прагу. Він хотів вирватися з тісних родинних обіймів та жити й працювати письменником у Берліні, де жила його кохана Феліче Бауер. Але Перша світова війна все змінила. Подорожувати стало складно. А ще Кафці довелося працювати вдвічі більше, бо чимало колег з контори пішли на фронт. Працювати зранку, а по обіді йти додому писати – такої можливості в Кафки вже не було.

«Увечері, у другій половині дня, Кафка буз змушений повертатися в бюро. Часу писати книжки не було. Він намагався ігнорувати проблему й писав уночі, але це його швидко втомлювало. Це одна з головних причин, чому він не дописав роман «Процес» до кінця. Він настільки втомився від роботи в бюро та за письмовим столом удома, що сил не залишилося».

Так Кафка почав писати короткі оповідання. Голодною зимою 1916/1917 року були написані знамениті тексти «Сільський лікар» та «Міст». Саме в кризових ситуаціях, коли письменник думав, що його сили на нулі, в нього знаходилися нові творчі резерви. Але він рідко був задоволений роботою. Кафка був перфекціоністом, він прагнув досконалості, здавав у друк лише ті речі, які відповідали його вимогам на 150 відсотків. Як і багато інших митців, Кафка був чутливою натурою зі своїми неврозами, але серйозних розумових відхилень у нього не було, каже Райнер Штах:

«У нього були дуже негнучкі звички, він про це знав й сам над ними сміявся, але це не були якісь серйозні речі, які б робили співіснування з ним неможливим. Хоча сам він інколи про це говорив».

Щось схоже на наркотики

Що стосується жінок, то Кафка не був ченцем. Але він боявся втратити душевну рівновагу, постійно шукав балансу між близькістю й відстанню. Єдиною жінкою, яка могла жити з таким, була Мілена Єсенська, і якби Кафка не був хворим, він, можливо, позмагався б за неї. Але це кохання не було щасливим. Кафка помер від туберкульозу 1924 року, трохи не доживши до свого 41 дня народження. Перед смертю він просив свого друга Макса Брода знищити його рукописи. Але Брод не виконав побажання. Він став першим, хто почав вивчати спадщину Кафки. Робити це не пізно й сьогодні, каже автор біографії письменника Райнер Штах:

«У голові Кафки було постійне кіно. Очевидно, це щось схоже на ефект від наркотиків, або це особливе сприйняття світу в юності».

Можливо, саме про наркотики думають сучасні учні, коли читають оповідання Кафки «Перевтілення». Герой оповідання – Грегор Замза – прокидається одного разу в ліжку і бачить, що він перетворився на жука людських розмірів. Але жодних підтверджень тому, що письменник вживав наркотики ми не знайшли. Відомо, що він хворів і приймав ліки, від яких цілком може виникнути залежність. Але це не були ліки, які можна порівняти з LSD чи якимись галюциногенами. Просто, у Кафки була бурхлива фантазія як у дитини, яка так і не стала дорослою.

За матеріалами кореспондентів

Також за темою

Реклама