Кінець «серйозної журналістики»? | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 12.07.2008
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Кінець «серйозної журналістики»?

Скандали, сенсації, секс – ця формула стала секретом успіху в сучасній журналістиці. Про небезпеки явища говорили учасники форуму, що його провів у Берліні Федеральний центр політичної освіти.

default

Журналісти кажуть, що погана новина – це хороша новина. Ось класичний приклад: якщо собака покусав людину, це нецікава новина. Цікаво, якби сталося навпаки. З цим можна не погоджуватися, але в усьому світі мас-медіа функціонують саме за таким принципом.

У сусідній з Україною Румунії сенат спробував боротися з цим явищем і

зобов’язав журналістів на радіо і телебаченні повідомляти не лише негативні, а й позитивні новини за принципом 50 на 50. Автори закону намагалися припинити потік так званої «чорнухи» в ЗМІ й підняти суспільний настрій. Ідея зрозуміла, але вона суперечить свободі преси, тому Конституційний суд Румунії закон зупинив.

Брак професіоналізму

У Німеччині ситуація мало чим відрізняється від Румунії. Якщо періодично дивитися телебачення, читати газети й слухати радіо, то виникає враження, що кінець світу не за горами. Такі думки лунали на конференції, що її влаштував у Берліні Федеральний центр політичної освіти. Столичний медіа-експерт Норберт Больц вважає, що якісної інформації в ЗМІ стає дедалі менше, натомість домінують скандали й сенсації. Схожої думки дотримується його колега Ганс Матіас Кепплінгер з Майнца. На думку Кепплінгера, багатьом журналістам бракує відповідальності й професіоналізму. Найкращий приклад – висвітлення так званого «коров’ячого сказу», хвороби, що небезпечна і для людини, якщо з’їсти м'ясо хворої тварини:

«Коли мені повідомляють, що в Німеччині коров’ячим сказом захворіли 120 тварин, ця інформація нічого не варта, якщо я не знаю, скільки взагалі корів перевірялося – майже 3 мільйони. Лише якщо я знаю обидві цифри, я в змозі оцінити ступінь ризику. Якщо ні, одна цифра не має сенсу».

Тобто ризик для здоров’я людей був мінімальним, але продаж яловичини в Німеччині знизився наполовину. Причиною Ганс Матіас Кепплінгер вважає саме паніку в пресі.

Колишній шеф-кореспондент Баварської телерадіокомпанії Дагоберт Ліндлау теж занепокоєний розвитком німецької журналістики. Занадто часто, каже він, колеги подають інформацію, не сумніваючись у її достовірності. Особливо багато претензій у нього до висвітлення подій в Афганістані. Попри міжнародну військову присутність, там процвітає наркобізнес. До повалення режиму талібів 40 відсотків сировини для героїну в світі надходило з Афганістану. Сьогодні ця цифра становить 90 відсотків. Від багатомільярдних прибутків виграють ісламісти, але в Німеччині журналісти про це мало пишуть, вважає Дагоберт Ліндлау:

«Ми відряджаємо в Афганістан солдатів і наказуємо їм не чіпати наркобаронів. Водночас нам кажуть, що треба перекрити їм грошові потоки. Насправді ми не чіпаємо їх головне джерело – наркоторгівлю».

Причини такого ставлення можуть бути різні, каже Ліндлау. Чимало журналістів лінуються перевіряти інформацію, що надходить:

«Ми інколи просто лінуємося і беремо заяви чи повідомлення від політиків чи установ, не перевіряючи, аби лише вони здавалися переконливими. Але це неправильно, і це – загроза для демократії».

Інструмент політиків?

Звичайно, не всі німецькі журналісти ліниві. Але навіть найбільш працьовиті, ті, хто займається журналістськими розслідуваннями, ризикує поширити неправдиву інформацію. Вільний журналіст Вольфганг Гаст спеціалізується на матеріалах про політику безпеки. Без контактів у спецслужбах він би не мав доступу до секретної інформації. Скажімо, про терористичні організації. В цій сфері інтереси політиків і журналістів пересікаються, і може бути, що один політик передасть представникові преси таємні матеріали, які дискредитують опонента. Журналісти ризикують стати інструментом у грі політиків. Вольфганг Гаст:

«Інколи отримуєш п’ять сторінок із досьє, що нараховує 10 тисяч сторінок, і не знаєш, що це і звідки. Існує небезпека, що з політичних міркувань журналістам надають лише обмежену інформацію. Протидіяти цьому дуже важко, оскільки важко отримати доступ до всього документу».

Медіа-експерт Норберт Больц налаштований песимістично. Він вважає, що в Німеччині домінує поверхнева журналістика. Якість і точність зараз не в моді, критикує Больц. Чи справді це так? Однозначної відповіді на це питання немає. За даним опитувань, більшість німецьких журналістів – понад 88 відсотків – вважають точне інформування громадськості своїм головним пріоритетом. Принаймні, вони цього прагнуть.

За матеріалами кореспондентів

Реклама