Культурна спадщина із радянською символікою: знищувати чи рятувати? | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 26.05.2015
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Культурна спадщина із радянською символікою: знищувати чи рятувати?

У боротьбі з радянською спадщиною українські політики і бюрократія часом копіюють ставлення до культури, характерне для тоталітарних систем, вважають мистецтвознавці.

Будівля у центрі Києва

Будівля у центрі Києва

Щодня перед очима сотень тисяч киян і гостей міста пролинають станції київського метро. Оформлення інтер'єру станцій знайомить з різними епохами історії України. Цей декор - найвідоміша візитівка української столиці. І, можливо, тому саме з метрополітену бере свій початок декомунізація.

Відповідно до законів про декомунізацію, що набули чинності в Україні з 21 травня, місцева влада повинна, зокрема, подбати про знесення усіх пам'ятників комуністичним вождям та очистити фасади будівель від символіки тоталітарного режиму.

"Де радянські пам'ятники, там і війна"

Комісія з питань культури Київради ще 6 травня підтримала проект рішення про демонтаж комуністичної символіки на станціях столичної підземки. У проекті йдеться про дев'ять станцій, де передбачається демонтаж і монументальних ансамблів, а також мозаїчних панно, якими розписані стіни. Ініціатор проекту – депутат Київради від фракції "Свобода" Руслан Андрійко.

"Я не знавець мистецтва, але зберігати навіть високохудожні твори із зображенням того ж червоноармійця – це все одно, що в німецькому метро зберігати дуже красиві роботи, але з Адольфом Гітлером або бравими воїнами СС", - пояснює свою позицію автор проекту в спілкуванні із ЗМІ. "Це символи окупаційного режиму. І якими б красивими вони не були, потрібно від них позбавлятися. Тому що там, де зберігаються такі пам'ятники радянського режиму, там і зараз війна і окупація", - зазначає молодий депутат, маючи на увазі ситуацію на Донбасі.

"Ідеологічно вороже мистецтво"

Мозаїчне оздоблення станції метро Палац Україна

Мозаїчне оздоблення станції метро "Палац Україна"

Випадково чи ні, але саме переселенці з Донбасу виступили з громадською ініціативою зберегти від знищення, зокрема, мозаїчні панно в київському метрополітені як пам'ятники монументального мистецтва. Вони ініціювати створення експертної комісії на рівні держави з істориків, архітекторів, мистецтвознавців. "Інакше - невідомо, коли, де і кому спаде на думку знищувати пам'ятники культури. Без експертної оцінки ми ризикуємо, ведучи боротьбу з радянським, повторити саме радянський підхід. Коли ухвалювались рішення про знищення художніх творів з вердиктом "ідеологічно ворожий", - зазначає в розмові з DW Євгенія Моляр, мистецтвознавець арт-фонду "Ізоляція".

Він виступив проти знищення пам'ятників скопом. Сам арт-фонд "Ізоляція" був заснований в 2010 році в Донецьку на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів. І його основна діяльність пов'язана з підтримкою індустріальної культури. У червні 2014 року територію колишнього заводу захопили незаконні озброєні формування "ДНР", а сам фонд "емігрував" до Києва. Ще в Донецьку фонд ініціював проект з дослідження монументально-декоративного мистецтва України в радянський період. "Коли виникло питання про демонтаж таких пам'ятників, зрозуміло, ми не могли залишитися осторонь", - пояснює Моляр.

"У боротьбі з радянським не варто ліберальничати"

Sowjetsymbole in der Ukraine

Постамент без Леніна у Києві

Але подібні ініціативи, як і самі пам'ятники радянського часу, у багатьох киян викликають вкрай негативні асоціації. Ті, хто зараз ліберальничає і намагається врятувати пам'ятники радянського періоду, так і не зрозумів причини трагедії, яка відбувається нині в Україні, вважає філософ і культуролог з Києво-Могилянської академії, публіцист Ігор Лосєв. Він якраз солідарний з ініціатором проекту в тому, що саме консервація радянського культурного середовища на Донбасі і сформувала усіх тих, хто підтримав сепаратистів і підштовхнув країну до війни.

"Якщо хтось пускає псевдоестетичну слину за тоталітарним мистецтвом, хай ходить в музей тоталітаризму, платить гроші і насолоджується чим завгодно. Навіть ця мозаїка в метро, це не культурна спадщина – це монументальна пропаганда тоталітаризму. Звичайно, вона може бути талановитою, але від цього не перестає бути злочинною. І звільнятися від неї потрібно радикально", - вважає співбесідник DW Лосєв.

Дірка в історії?

Відомо, що до 28 червня департамент комунальної власності Києва має визначити перелік усіх об'єктів, які однозначно підлягають демонтажу як в метро, так і в місті, розповіла DW керівник прес-служби Київського метрополітену Наталія Макогон. "Ми чекаємо на прописаний механізм фінансування й чіткий алгоритм дій", - каже представниця метро. Адже це стосується й технологічних процесів у метро, оскільки всі символи мають і практичну складову.

Наприклад, символічні зірочки розташовані на вентиляційних решітках. І якщо їх демонтувати, то одразу ж потрібно встановлювати нові решітки. Адже люки в метро не можуть залишатися відкритими. Так само поки не зрозуміло, що саме і як демонтувати в мозаїчних панно чи комплексних ансамблях. "Наприклад, на станції "Вокзальна", яка також є пам'ятником архітектури, латунні медальйони символізують історичні епохи від Київської Русі до радянської України, зрозуміло, із зображенням Леніна. Якщо ми прибираємо 20-е століття, то тут же постає питання, чим ми його тоді замінюємо?" - пояснює ситуацію Макогон

Без політизації

Sowjetsymbole in der Ukraine

"Можна передбачити, що загальне тло не буде негативним"

Але доки немає остаточних рішень, полеміка довкола демонтажу пам'ятників посилюється і у суспільстві, і в експертному середовищі. Мистецтвознавець Національного художнього музею України Людмила Ковальська, підтримуючи ініціативу зі збереження пам'ятників, каже: "Я пам'ятаю, як на початку 90-х років ми збирали по крихтам твори українських художників 20-30-х років, які влада піддавала знищенню . Але навіщо нам зараз все це знову повторювати? Тобто, ми знову своїми руками створюємо чергову руїну, намагаючись зруйнувати цілий пласт культури 60-80-х років", - підкреслює мистецтвознавець.

Багаторічні соцопитування показували низьку популярність комуністичної ідеології в Україні, розповів DW доктор соціологічних наук, співробітник Інституту соціології НАНУ Олександр Стегній. Тому апріорі можна передбачати, що загальне тло щодо ставлення суспільства до закону про декомунізацію не буде негативним, каже соціолог. А от до демонтажу пам'ятників епохи може бути різне ставлення, зауважує вчений.

Дивитись відео 04:39

Декомунізація по-німецьки: як у колишній НДР опрацьовують соціалістичне минуле

Але для цього і існують експертні ради та громадські ініціативи, до яких влада повинна була б прислухатися. "Головне, щоб цим не займалися політикани заради політичних дивідендів", - каже соціолог. Схожу думка кореспондент DW випадково почув і у столичному метро від мешканки Києва. "Ми можемо переглянути своє ставлення до історії. Але головне - щоб її не заполітизувати, бездумно демонтуючи пам'ятники. Інакше це як висмикнути сторінки з книжки і сказати, що їх не було. Все, забули".

DW.COM

Аудіо й відео до теми

Реклама