Кримська татарка про Львів: ″Тут я морально відпочиваю″ | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 20.05.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Кримська татарка про Львів: "Тут я морально відпочиваю"

Вона завжди планувала своє життя, але останні події в Криму змусили її докорінно змінити свої звички. "Все може зруйнуватись в одну мить", - пояснила Deutsche Welle кримська татарка Ульвіє Ялибойлю.

Кримські татари у Львові (травень 2014 року)

Кримські татари у Львові (травень 2014 року)

Deutsche Welle: Ульвіє, після того, як Ви працювали на керівниій посаді в одному з історичних музеїв Криму та брали активну участь у акціях кримських татар за єдність України протягом останніх місяців, нині Ви мешкаєте у Львові. Чому для переїзду з усіх регіонів обрали саме західну Україну і це місто?

Ульвіє Ялибойлю (ім'я змінено): Так, у Львові я живу вже два тижні. Правду кажучи, їхала в нікуди. Ні, у Сімферополі, де я жила, фізичного тиску чи погроз особисто мені не було, але залишатись там я не могла - психологічно уже не витримувала. У соцмережах побачила повідомлення, що Львів готовий приймати кримців. Я задзвонила на контактний телефон, і приємний чоловічий голос сповістив, що мене зустрінуть. Фактично я телефонувала лише двічі. Їхала і дуже хвилювалась: чи приймуть, де житиму? Але попри ранковий приїзд мене і зустріли, і розмістили в приватному помешканні, і нагодували, і ще й екскурсію влаштували. Знаєте, це свідчить багато про що: як мінімум, про повагу і солідарність.

- Чому Ви тут одна?Де Ваша родина?

- Моя мати - старша людина, вона пережила жахіття депортації і не захотіла більше залишати свою домівку. Відмовилась навідріз: нехай буде, що буде, сказала вона, не поїде нізащо. Діти теж дорослі - і теж відмовились. А я дуже перейнялася цими змінами, сама обстановка мене душила. За фахом я етнограф, досліджую історію кримськотатарського народу, відтак активно брала участь у всіх акціях кримців. А коли вмить все стало іншим, витримати цей моральний пресинг я вже не могла. Уявіть собі: сусіди, які багато років жили поруч, ходили в гості на каву і щодня мило віталися, раптом - за тиждень - абсолютно змінили своє ставлення до мене. Приходили до мого дому і казали просто в обличчя: "Ти куди їдеш? Коли тебе вже висилають, я перша вселюся у твій будинок". Скажіть, це можна спокійно пережити?

- Що Ви думаєте про своє майбутнє? Окупація ж не мине за місяць-другий, а там мати, робота, діти?

- Знаєте, у моєму житті я завжди все планувала, а тепер нічого не обмірковую, тому що моє життя, як і життя сотень тисяч кримських татар, кардинально змінилось за лічені дні. Нас буквально кинули "у лапи" агресору. Я готова хоч завтра повернутись додому, бо надто сумую, але нині мій моральний стан не дозволяє це зробити. А у Львові я відпочиваю душею. Як людина, обізнана з історією, я ніколи не вірила у вигадки про страшних бандерівців, я розуміла, що це все фейк, російська пропаганда. І ще раз захотіла у цьому переконатись. Тож Львів я обрала з тим, щоб вкотре розвіяти для себе бандерівський міф. Особисто я переконалась, які тут проживають дружелюбні люди і справжні патріоти. Скажіть, де ще так віддано від малого до старого тримають руку на серці, коли звучить гімн України? А для львів'ян це абсолютно природно.

- Як Ви вважаєте, чому кримські татари не піднялись, коли окупанти почали зухвало нав'язувати псевдореферендум про від'єднання Криму від України? Як, на Вашу думку, можуть розгортатись подальші події щодо кримськотатарського питання?

- Ми не могли чинити збройний опір, адже сили були надто нерівні. Тих, хто міг протистояти, було не так вже й багато. А по інший бік - озброєний російський спецназ, вороже налаштоване місцеве населення і жодної допомоги з материкової України. Зрештою, кримські татари завжди надавали перевагу мирному спротиву, і Меджліс ухвалив рішення не чинити опору, а його рішення для нас - закон.

Скажу щиро, кримцям буде важко, нічого доброго мій народ від путінського режиму не здобуде. Існували різні криваві режими, але путінський - особливий, він вирізняється облудністю: влада думає одне, говорить друге, а робить третє. Підтвердженням цьому є заборона вшанування річниці депортації. Гадаю, мета путінського режиму - знищити мій народ морально і, не виключаю, фізично. Пригадуєте, на сайті міграційної служби Росії був указ про переселення кримських татар у Костромську та Ростовську області. Його ще потім назвали витівками хакерів. Так от, майже упевнена, що це було ніщо інше як "зондування" ситуації Кремлем - як то кажуть, подивитись на реакцію світової спільноти, українців і самих кримських татар.