Кохання: ми обираємо, нас обирають... Але як? | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 16.04.2009
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Головна

Кохання: ми обираємо, нас обирають... Але як?

Весна – час закоханих, але не тільки. Тема вибору партнера цікавить усіх, в тому числі тих, хто вже знайшов свою половинку. За якими критеріями ми обираємо «ідеального» чоловіка чи жінку? Відповідь знає наука.

Учені про кохання: партнер має бути приємним чуйним.

Учені про кохання: партнер має бути приємним чуйним.

Карл Ґраммер з кафедри антропології Віденського університету вже понад 20 років досліджує партнерські стосунки між чоловіками і жінками. Ось його відповідь на запитання, «хто кого вибирає»: «Ми знаємо, що в усіх культурах на першому місці однакові фактори. Потенційний партнер має бути приємним та чуйним. Це справедливо для обох статей».

Отже, відколи люди самі обирають собі партнера, а не вимушені миритися з вибором власних батьків, головні ці два критерії. Але окрім них є ще інші. Для багатьох, наприклад, дуже вадливий зовнішній вигляд.

«Виразне обличчя, акуратний ніс, не люблю великих носів. Стрункий, щоб живіт не висів. М’язи-кубики на животі, звичайно, це просто супер». / «Він міг би бути трохи меншим і трохи круглішим за мене, для мене це не так важливо». / Мене приваблюють великі чоловіки з широкими плечима, в будь-якому разі в них мають бути ширші плечі, ніж у мене. Я б не хотіла почувати себе ширшою за мого чоловіка».

Красиве тіло – ознака здоров’я

Обличчя, статура, рух, голос. За лічені секунди ми вирішуємо: пан або пропав. Соціо-біолог Бернгард Фінк з університету німецького міста Ґеттінґена досліджував, що саме приваблює іншу стать. Учасникам експерименту показували фотографії різних людей і просили розказати, що їм сподобалося. Але чому зовнішність партнера так важлива? Фінк:

«Зовнішність говорить нам щось про конституцію, фізичну, генетичну форму людини. На основі цього ми вирішуємо, чи підходить хтось на роль партнера. Простіше кажучи, привабливість дає нам критерій відбору».

Привабливість – це ознака здоров’я, тому вона важлива. Що саме ми розуміємо під «ідеалом краси», залежить від культури суспільства й не є постійним. У більшості культур привабливим вважається симетричне тіло та обличчя. Також привабливими вважаються статеві ознаки, тобто ті частини тіла, на які впливають гормони – тестостерон чи естроген.

«Мені подобаються великі груди». / «Я люблю руки й пальці, тонкі, довгі, філігранні. Коли вона сидить переді мною з бокалом у руках, я відразу дивлюся на руки».

У жінок симпатії залежать від циклу

«Жінки, які мають фемінінну зовнішність, граціозні обличчя, округлі форми тіла, сигналізують чоловіку, що в них є потенціал для продовження роду», - каже Бернгард Фінкс. Його дослідження підтверджують, що округлі жіночі форми мають вирішальне значення для чоловіків.

Deutschland Sport Bodybuilder bei der Fitness Messe FIBO in Essen

Такі чоловіки подобаються жінкам у дні можливої вагітності.

Але якщо для чоловіка зовнішній вигляд жінки важливий завжди, в жінок це не так. Їхні симпатії до маскулінних чоловіків тісно пов’язані з циклом. Привабливі чоловіки з міцними м’язами особливо тоді приваблюють жінок, коли вірогідність вагітності в жінки найвища. Вчені виходять з того, що організм жінки запрограмований на пошук оптимального партнера для народження дитини. «Після цього, коли так зване «продуктивне вікно», як називають його біологи, закривається, є тенденція, коли жінки віддають перевагу чоловікам з жіночими рисами. Це чоловіки, які сигналізують стабільність у відносинах. Тобто жінка має думати про те, що чоловік її не покине і не залишить саму з дитиною», - каже Бернгард Фінкс.

Який їхав, таку і зустрів

Як і 100 років тому сучасні жінки шукають годувальника для себе і для дитини. Великі м’язи тут не обов’язкові.

«Для мене було важливо, щоб він мав вищу освіту, щоб ми могли спілкуватися на певному рівні, або мали спільні погляди. Що стосується грошей, то якщо хтось заробляє нерегулярно, але багато – мені все одно. Але я б не хотіла бути в ситуації, коли я його утримую».

«Я б не могла бути разом з кимось, хто дурніший за мене. Для мене це абсолютно непривабливо, я б тоді дивилися на чоловіка згори вниз. Мені подобається бути на одному рівні, або трохи дивитися на нього вгору».

Здатність чоловіка стати годувальником сім’ї оцінюється жінками за кількома критеріями, каже Карл Ґраммер: «Освіта, доход, професія, все це підсумовується. Ідеться про здатність чоловіка монополізувати ресурси».

Чоловіки, які здатні «вижати» максимум зі своєї освіти на роботі й заробити найбільше грошей, користуються найбільшим попитом на шлюбному ринку. Окрім статусу, на «ринкову вартість» впливають зовнішній вигляд і вік. Наука підтверджує, що дуже рідко сходяться люди з різним «ринковим статусом». «Тобто плюс і мінус притягуються, але все ж таки «який їхав, таку і зустрів». Принцип рівності у виборі партнера зберігається. Винятків ми досі не знайшли».

Пари, в яких один партнер має значно кращу освіту, ніж інший, або походить з іншого соціального прошарку, рідкість. Навряд чи сантехнік одружиться з шеф-лікарем, або начальник із секретаркою. Якщо вже таке трапляється, то вищий соціальний статус має, як правило, чоловік. Жінки дуже рідко орієнтуюся «вниз», а не «вгору».

Саме цим учені пояснюють той факт, що в Німеччині так багато одиноких жінок з вищою освітою. Їм просто важко знайти партнера, який би не поступався їм за кваліфікацією, або мав би ще кращу освіту.

Без кохання нічого не буде

Романтичні історії, коли принц одружується на простій жінці «з народу», або навпаки, сьогодні рідкість. Але навіть коли все пасує – походження, освіта, дохід, вік і зовнішність, щастя неможливе без одного суттєвого компоненту: кохання. Все це додатково ускладнює пошук партнера. Але з біологічної точки зору, це добре, каже Бернгард Фінк:

«Пошук партнера не може бути легким. Якби це було так, ми б не вкладали стільки енергії на користь наших дітей. Це має бути складно! Якби все це було так просто, ми, можливо, обирали б партнера хаотично, не замислюючись. А це, вірогідно, не добре для біологічного розвитку».

Роман Гончаренко / WDR

Редактор: Євген Тейзе