1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Україні потрібен військовий парад

Український журналіст Сергій Руденко
Сергій Руденко
11 липня 2019 р.

Парад - не тільки нагадування про міць Збройних сил України, а й один з маркерів для країни, яка воює. Її армія повинна не лише сидіти в окопах, її повинен бачити кожен громадянин, вважає Сергій Руденко.

https://p.dw.com/p/3LuxD
Під час параду на День незалежності в Києві в серпні 2018 року
Під час параду на День незалежності в Києві в серпні 2018 рокуФото: DW/A. Magazova

Вперше за п'ять років війни на сході України скасований військовий парад у центрі Києва, присвячений Дню незалежності країни. Таке рішення ухвалив президент Володимир Зеленський, розпорядившись роздати 300 мільйонів гривень військовим у вигляді премій. Глава держави переконаний, що парад 24 серпня - непотрібна і дуже витратна справа. Ветерани війни сприйняли це рішення як особисту образу та анонсували свій військовий марш на Хрещатику. Таким чином, скасувавши святковий парад, Зеленський може отримати першу масову акцію протесту.

Володимир Зеленський - президент миру або війни?

Рішення президента Зеленського про скасування військового параду стало несподіваним і для військових, і для політиків, і для суспільства. Пропозиція Володимира Олександровича взяти і поділити серед військових 300 мільйонів гривень, які нібито планувалося витратити на парад (хоча експерти кажуть, що це в десятки разів завищена цифра), викликало подив навіть у глави уряду України Володимира Гройсмана. Оскільки саме уряд, а не президент ухвалює рішення щодо використання державних грошей, у тому числі й тоді, коли вони йдуть на виплату військовим. Більше того - прем'єр уже встиг заявити, що Кабмін готовий і парад провести, і виділити 300 мільйонів на соціальні виплати військовим.

Rudenko Serhij Kommentarbild App

Зеленський, скасовуючи парад, очевидно, хотів наголосити, що такі ходи - пережиток минулого і що соціальний захист військовослужбовців для нього більш важливий. Однак вийшло це по-дурному. Оскільки якщо вже почав президент включати режим економії в державі, то міг би починати не з параду, а з себе. Запланований переїзд офісу президента Зеленського з одного приміщення в інше в центрі Києва вже оцінили в 300 мільйонів гривень. І якщо користуватися логікою глави держави, чому б ці гроші не пустити на премії військовим? Або ті гроші, які тоді ще кандидат в президенти Зеленський хотів отримати від продажу двох президентських літаків?

Зрозуміло, що зараз президент України як неформальний лідер партії "Слуга народу" намагається отримати максимум дивідендів для своєї політичної сили на парламентських виборах 21 липня. Його виборець на сході і півдні вимагає припинення війни і початку переговорів з Путіним. Проведення ж військового параду може сприйматися як "брязкання" зброєю і небажання Зеленського миритися з Росією.

Колишній шоумен хоче й надалі подобатися своїм виборцям. Він хоче бути президентом миру, а не війни. Але в умовах війни глава держави як верховний головнокомандувач повинен вести свою країну не тільки до миру, а й до перемоги, а не до миру через капітуляцію. Зеленський, сподіваюся, розуміє: не можна бути президентом миру в країні, в якій щодня від дій агресора гинуть військові.

Марш незгодних замість параду

На рішення нинішнього президента про скасування параду досить різко відреагували ветерани війни на Донбасі. Практично відразу ж в соцмережах була запущена акція з хештегом #НашПарад-2019 і # Наш_парад2019. Мета - зібрати в Києві на марш в День незалежності і колишніх, і теперішніх військових. Очолить ходу командувач Десантно-штурмових військ Збройних сил України генерал-лейтенант Михайло Забродський. Ще дві петиції на підтримку параду з'явилися на сайті президента Зеленського.

Немає навіть тіні сумніву, що багато нинішніх військових і ветеранів цієї війни зберуться на Хрещатику 24 серпня. У більшості з них - досвід високої самоорганізації під час "Революції гідності". Щоправда, п'ять років тому вони були мирними учасниками акцій протесту. Зараз у них є досвід бойових дій, вони знають, що таке боротися зі зброєю в руках за свою свободу і право України бути незалежною. Для них парад - не тільки визнання їхніх заслуг, а й можливість ще раз відчути себе частиною великої команди, яка веде боротьбу за свою країну.

Якщо верховний головнокомандувач Володимир Зеленський проігнорує вимоги ветеранів щодо проведення параду, акція в соцмережах може трансформуватися в дуже серйозний громадський рух. Ця мініармія рано чи пізно опиниться на вістрі акцій протесту в державі. Реванш проросійських сил, який розгортається в Україні, загравання окремих політиків з Москвою можуть спровокувати військових і ветеранів АТО до активних дій. А марш 24 серпня може стати лише репетицією масових акцій протесту.

Кому потрібен парад під час війни?

В українському суспільстві й у тому числі в соціальних мережах єдиної думки з приводу скасування параду Зеленським немає. І це цілком зрозуміло. Для частини громадян країни війна на Донбасі існує тільки в повідомленнях ЗМІ. Вони живуть мирним життям і забувають, що десь там на сході країни їхні співвітчизники зі зброєю в руках гинуть за незалежність держави.

Мирний ритм життя двох третин України створює ілюзію того, що міни та снаряди, які розриваються на Донбасі, стосуються виключно сходу країни. Це самообман. Військовий парад - нагадування не тільки про потужність і силу Збройних сил України, а й один з маркерів для країни, яка воює. Армія повинна не тільки сидіти в окопах, її повинен бачити кожен громадянин держави. Хоча б раз на рік на військовому параді в мирній столиці. Адже для тих, хто готовий віддати своє життя на війні, важлива не тільки премія, обіцяна президентом Зеленським. Їм необхідне відчуття своєї потрібності в цій країні.

Скасування Зеленським військового параду не припинить війну на Донбасі і вже точно не змусить Росію повернути Україні окуповані території. І верховному головнокомандувачу треба звикнути, що він буде керувати армією, яка воює і вимагає не тільки фінансування, а й належної поваги. Відсутність останньої змусить її обрати собі нового головнокомандувача. По-моєму, це очевидно.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.