Коментар: Північний фронт для України | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 27.10.2018
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Коментар: Північний фронт для України

Взаємні реверанси Олександра Лукашенка і Петра Порошенка не знімають загрозу з боку Росії на українсько-білоруському кордоні, стверджує Сергій Руденко в коментарі спеціально для DW.

Президенти Петро Порошенко та Олександр Лукашенко

Український та білоруський президенти Порошенко (л) та Лукашенко під час зустрічі в Гомелі

Перший форум регіонів України та Білорусі, що завершився в п'ятницю, 26 жовтня, в Гомелі, за задумом організаторів, очевидно, повинен був зняти частину питань, що накопичилися у відносинах двох країн. А участь в ньому Петра Порошенка і Олександра Лукашенка лише наголошувала важливість цієї події. Але практично в кожному слові, сказаному на форумі, невидимо присутній ще один учасник - Росія. Хоч як би намагалися президенти України і Білорусі публічно демонструвати довіру один до одного, між ними стояв і буде стояти Володимир Путін.

Танго втрьох

За останні п'ять років українсько-білоруський кордон де-факто перетворився на північний кордон України з Росією. Під час розгортання бойових дій на Донбасі в Києві побоювалися вторгнення російської армії, в тому числі, і з боку Білорусі. Так, сьогодні Олександр Лукашенко дозволяє собі іронічно зазначати, що, мовляв, якщо білоруси і прийдуть на українську землю, то виключно на комбайнах і тракторах. Правда, президент Білорусі явно лукавить, демонструючи нерозуміння того, що в Україні побоювалися не білоруських, а російських танків.

Сергій Руденко

Український журналіст Сергій Руденко

Росія була, є і, очевидно, буде головною рушійною силою в силовому блоці Білорусі. Причому як в прямому, так і в переносному значенні цього слова. Достатньо згадати масштабні військові навчання "Захід-2017", які проходили на території білоруської держави восени минулого року. У них брали участь три тисячі російських військовослужбовців. І Лукашенко прекрасно розуміє, що Кремль в будь-який момент може перетворити його країну на плацдарм для наступу - на північ, захід або південь.

Тисячу вісімдесят чотири кілометри українсько-білоруського кордону, попри нинішні відносини між двома країнами, Київ сприймає потенційно небезпечними для України. Про що на форумі заявив і президент Петро Порошенко. Щоправда, глава української держави наголосив, що довіряє Олександру Лукашенку на всі 100 відсотків. Але ця довіра, звичайно ж, навряд чи врятує українську державу, якщо Володимир Путін раптом вирішить висунути свою армію через Білорусь на північ України. Господар Кремля, напевно, не питатиме дозволу в Лукашенка. Він просто поставить його перед фактом. І Порошенко це добре розуміє.

Вустами Клімкіна глаголить Порошенко

Напередодні форуму регіонів в Гомелі глава МЗС України Павло Клімкін заявив про небезпеку візитів українців до Білорусі. В інтерв'ю польському виданню Rzeczpospolita міністр сказав, що владні структури Росії діють на території сусідньої держави, в тому числі, і в сфері безпеки. В цьому разі Клімкін, звичайно ж, сказав більше, ніж міг собі дозволити той самий Порошенко. Слова українського міністра викликали досить різку реакцію його колеги в Мінську: мовляв, все це перебільшення, оскільки білоруси і українці - брати навік.

Як би там не було, теплі стосунки між Порошенком і Лукашенком, на жаль, не гарантують українцям безпечного перебування в Білорусі. У лютому 2017 року в Мінську був затриманий відомий український письменник Сергій Жадан. Він нібито проходив з якоїсь спільної бази Росії і Білорусі як учасник Євромайдану і мало не співучасник "терористів". Звичайно ж, після втручання офіційного Києва перед письменником вибачилися. Але вже в серпні того ж року на території Білорусі російськими спецслужбами був викрадений 19-річний українець Павло Гриб, який приїхав до Білорусі на зустріч. Його перевезли до СІЗО російського Краснодара і звинуватили в підготовці теракту на території РФ. А навесні 2018 року український журналіст Павло Шаройко був визнаний винним вже білоруською владою - в створенні агентурної мережі в Білорусі. Результат - судовий вирок і вісім років в'язниці.

Усі згадані історії свідчать про те, що білоруські спецслужби або не контролюють територію своєї держави, або ж свідомо дозволяють ФСБ Росії в Білорусі боротися з представниками української "хунти". Радше за все, правильне й перше, і друге твердження. А це означає, що українці, дійсно, не можуть себе почувати в безпеці на території Білорусі. І як би Мінськ не намагався довести зворотне, факти - річ уперта.

Миротворець Лукашенко

У Гомелі Олександр Лукашенко заявив, що Білорусь може включитися в переговорний процес щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Щоправда, президент Білорусі не уточнив, на чиєму боці він збирається виступати, наголосивши лише, що проблему на сході України повинні вирішити три слов'янські народи. З чого випливає, що Олександр Григорович не сприймає Росію як країну, яка окупувала частину території України. Інакше його риторика була б іншою. Так, Мінськ став важливим майданчиком для переговорного процесу по Донбасу. Але поки що - не більше того.

Для Порошенка сьогодні Лукашенко - ідеальний союзник в боротьбі з Москвою. Український президент намагається заручитися не тільки політичною, але і економічною підтримкою президента Білорусі. Реверанси Києва у бік Олександра Лукашенка, можливо, не зовсім і розумні - адже в Європі білоруського лідера сприймають мало не як диктатора, - але зрозумілі. Для Порошенка важливі два моменти. Перший - щоб Білорусь не перетворилася на плацдарм для наступу Росії на Україну. І другий - щоб в умовах економічних санкцій з боку Москви українські виробники могли зайти на білоруський ринок.

Лукашенко, поза всяким сумнівом, хоче грати більш важливу роль - якщо не на всьому пострадянському просторі, то принаймні в своєму регіоні. Чи зможе Україна зміцнити його позиції, сказати важко. І миротворчі, і економічні ініціативи Лукашенка можуть закінчитися там, де починаються інтереси Путіна. Тому все те, що відбувається сьогодні в українсько-білоруських відносинах, залежить, у тому числі, й від Москви. Це стосується і миротворчих ініціатив самого Лукашенка.

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.

Дивитись відео 02:43

"Захід-2017": що приховано за легендою військових навчань? (13.09.2017)

Аудіо й відео до теми

Реклама