Коментар: Путін та Ердоган як майстри газового блефу | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 20.11.2018
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Економіка

Коментар: Путін та Ердоган як майстри газового блефу

Потужний піар навколо завершення будівництва морської ділянки "Турецького потоку" покликаний відвернути увагу росіян від долі другої нитки та повної неясності з поставками в ЄС, вважає Андрій Гурков.

Рапортувати про завершення будівництва явно недобудованих об'єктів вміють у різних країнах. У Росії в цій справі великий досвід ще з радянських часів. Ця традиція не є чужою і для Туреччини. Нещодавно її президент Реджеп Таїп Ердоган приурочив до національного свята помпезне відкриття нового аеропорту Стамбула, хоча на повну потужність він зможе вийти лише за два місяці.

Двом президентам захотілося свята

Але тепер Ердоган разом з президентом Росії Володимиром Путіним встановив, схоже, своєрідний рекорд. 19 листопада для них влаштували в Стамбулі в чотиритисячному залі із захопленою публікою урочисту церемонію з приводу завершення будівництва морської ділянки "Турецького потоку", хоча сам газопровід буде здано в експлуатацію аж через рік!

Економічний оглядач DW Андрій Гурков

Економічний оглядач DW Андрій Гурков

Адже на турецькій території ще треба спорудити інфраструктуру, потрібну для прийому та подальшого транспортування того газу, який з кінця 2019 року буде надходити трубами, що зараз лежать на дні Чорного моря. Виходить, що два дуже зайняті державні лідери звільнили в своїх графіках чимало часу, щоб від душі відсвяткувати, образно кажучи, спорудження злітно-посадкової смуги, хоча будівля аеропорту ще не збудована.

Чому Ердогану та Путіну захотілося так потужно пропіаритися на тлі незавершеного будівництва - зрозуміло. У Туреччині забуксувала модель екстенсивного розвитку економіки, що себе вичерпала, курс ліри впав, темпи інфляції підскочили до катастрофічних 25 відсотків. У такій ситуації турецький президент радіє будь-якому приводу продемонструвати свої економічні та зовнішньополітичні успіхи.

Один з улюблених проектів Путіна

Російському президенту зараз теж дуже потрібні перемоги. До того ж "Турецький потік" та "Північний потік-2" - його улюблені проекти. Головна мета цих двох газопроводів: припинити або хоча б максимально скоротити транзит через непокірну Україну, причому встигнути зробити це до кінця 2019 року, коли спливає термін відповідної десятирічної угоди з Києвом.

Заради досягнення цієї мети російський напівдержавний концерн "Газпром" уже котрий рік не шкодує жодних грошей. На території Росії він проклав із Сибіру до чорноморського узбережжя РФ удвічі більше труб, ніж тепер потрібно, адже спочатку планували зовсім інший газопровід -  "Південний потік" з чотирьох ниток, що повинен був мати сумарну потужність у 63 мільярди кубометрів газу на рік.

Скорочений та збитковий варіант "Південного потоку"

"Південним потоком" російський газ мав би надходити напряму до Болгарії, а звідти - в інші країни Європейського Союзу. Однак цей проект не відповідав нормам ЄС, до того ж мав впливових супротивників у США. Та замість того, щоб іти на компроміси та домовлятися (адже "Північний потік-2" будують, хоча Трамп проти), розсерджений Путін наприкінці 2014 року після зустрічі з Ердоганом просто закрив проект й спрямував усі чотири нитки до Туреччини. 

Однак у якийсь момент Ердоган вирішив, що транзит такого обсягу російського газу турецькою територією все-таки не в його інтересах (занепокоївся з приводу надто великої залежності від Москви?), і новий газопровід, що отримав на той час назву "Турецький потік", скоротили до двох ниток. А ще турецький президент дуже спритно виторгував знижки на газ.

У результаті початковий кошторис цього і так дуже дорогого газпромівського проекту перетворився на макулатуру, так що навіть найнаївніші спостерігачі почали сумніватися в його рентабельності.

Від "Турецького потоку" найбільше виграє сама Туреччина

Та це ще не все! З тих двох ниток, котрі тепер дотягнули до турецького узбережжя, лише одна потужністю 15,75 мільярда кубометрів має гарантований збут. Газ, що надходитиме нею, буде купувати турецька державна енергетична компанія Botas, щоб постачати його до західної, європейської частини Туреччини. Цей регіон багато років отримував російський газ суходолом через Україну, Молдову, Румунію та Болгарію. Тепер же буде отримувати через новеньку трубу напряму морем. Ані тобі транзитних ризиків, ані транзитних мит.

Так що з економічного погляду найбільше виграє від "Турецького потоку" саме Туреччина, й Ердоган мав усі підстави радіти, що всіх перехитрував. Хоч аж таким історичним тріумфом, як він все це презентував на церемонії в Стамбулі, заміна однієї труби на іншу все ж не є. Він блефував.

Ключове питання: що буде з другою ниткою

Але ще більше блефував Путін. Адже на даний момент та друга нитка "Турецького потоку", котра покликана постачати газ у країни Євросоюзу та хоч якось покращити фінансові показники затратного трубопроводу, поки веде в нікуди й наприкінці 2019 року ризикує залишитися без попиту.

Адже досі не ясно, в якому напрямку та якими такими трубами "Газпром" має намір вже за рік качати в ЄС майже 16 мільярдів кубометрів. В кінці 2014 - на початку 2015 років самовпевнений голова російського концерну Олексій Міллер майже в ультимативній формі вимагав від російських партнерів швидше самим збудувати трубопровід через Грецію та Італію. Але цього не сталося, і в настільки стислі терміни тепер уже не станеться.

Так що в західному напрямку адекватної труби точно нема. Єдина альтернатива - качати на північ, в Болгарію, а звідти наявними трубопроводами або тими, які ще треба прокласти, постачати газ у напрямку Румунії, Угорщини, Австрії та (або) в бік Сербії та Західних Балкан.

Ось і виходить, що "Газпром" і Путін, втративши чотири роки та мільярди доларів, повернулися до тієї ж точки, де свого часу закінчилася історія "Південного потоку". Їм знову треба домовлятися з Болгарією та йти на компроміси з Євросоюзом.

Для країн Південно-Східної Європи російський газ з "Турецького потоку" буде зовсім не зайвим, але Москва зараз зовсім не в тій ситуації, щоби наполягати на умовах та маршрутах його постачання. Доведеться приймати те, що запропонують партнери по ЄС, інакше друга нитка так і залишиться порожньою, непотрібною. Саме від цієї сумної обставини повинна була відвернути увагу росіян помпезна церемонія в Стамбулі.

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

Дивитись відео 03:22

Труба в нікуди: "Газпром" не домовився про постачання газу в ЄС по "Турецькому потоку" (19.11.2018)

Аудіо й відео до теми