Коментар: Обама в Хіросімі - ніколи не пізно попросити вибачення | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 12.05.2016
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Світ

Коментар: Обама в Хіросімі - ніколи не пізно попросити вибачення

Через 71 рік після ядерного бомбардування чинний президент США вперше відвідає Хіросіму. Чекати на вибачення нема чого, хоча воно і давно на часі, вважає Александер Фройнд.

Чи справді мав минути 71 рік, перш ніж чинний президент США заявить, що готовий відвідати Хіросіму? Щоправда, зовсім не для того, аби попросити вибачення від імені останньої супердержави, - Білий дім наперед відкинув таку можливість, - а для того, аби просто відвідати місце, де вшановують пам'ять жертв першого в історії ядерного удару. Врешті-решт, це є символічним жестом. Але не більше. До того ж, Обама не їде спеціально для того, аби зробити цей жест, натомість буде в Японії і так, для участі у саміті G7. Замість перепросити, він разом з прем'єр-міністром Японії Сіндзо Абе виступить "за мир та безпеку у світі без ядерної зброї".

Держсекретар США Джон Керрі на початку квітня уже зробив це до Обами, коли він став першим очільником Державного департаменту, який взяв участь у щорічному поминальному заході в Хіросімі. Від нього не дочекалисяпрохання про вибачення, натомість одних лише багатозначних поглядів. І оскільки це майже по дорозі, то перед коротким візитом до Японії Обама ще відвідає іншого колишнього воєнного противника - В'єтнам. Там так само йтиметься не про складне минуле, а про майбутнє, читай: про розбудову двосторонніх відносин.

Оглядач DW Александер Фройнд

Оглядач DW Александер Фройнд

71 рік: два візити, жодного перепрошення. Я вважаю це ганебним! Кожна країна сама вирішує, як обходитися з власним минулим, проте я радію, що ми, німці, розібралися зі своєю провиною. Це визнання вини було передумовою вибачення, і лише завдяки цьому стало можливим примирення. Це можна трактувати як слабкість або перебільшене сприйняття необхідності подолання минулого, проте у тому, як Віллі Брандт став на коліна у Варшаві я завжди вбачав важливу ознаку сили.

Передумова для примирення

Ніхто, звісно, не чекає від Обами ставати на коліна перед жертвами атомного бомбардування. Та і масштаби жахливих націонал-соціалістичних злочинів є незрівнянними з ядерним ударом, який від того не можна засуджувати з меншою силою. Втім: Обама мав би під час відвідання Хіросіми попросити вибачення за завдані страждання. Адже застосування ядерної зброї було злочином, який не виправдовує і твердження, що війна з Японією без атомного бомбардування могла тривати набагато довше, і під час вторгнення загинуло би багато невинних людей.

Може це і так, але навіть і в такому випадку застосування ядерної зброї було гріховним вчинком. Щонайменше після Хіросіми це знав кожен. Коли ж США скидали бомбу на Нагасакі, то ціль полягала лише у тестуванні нової зброї та демонстрації своєї сили: Японії, але передусім - Радянському Союзу. Тоді США вперше почали грати ядерними м'язами і запустили таким чином гонку ядерних озброєнь, наслідки якої ми відчуваємо і досі. Це достойний вчинок, що Обама воліє разом з Абе виступити "за мир та безпеку у світі без ядерної зброї", проте саме це прокляття своїми двома ядерними ударами принесли у світ США.

Японія також мала би попросити вибачення у сусідів

Обама мав би визнати у Хіросімі цю історичну вину: під кінець свого перебування на посаді лауреат Нобелівської премії миру, про що ми вже погано пам'ятаємо, вже не має чого втрачати. Натомість він міг би здобути визнання, адже перепросити цілком може бути ознакою сили. Те саме, до речі, стосується і очільника уряду в Токіо, який так само не може зважитися попросити вибачення у сусідніх країн за воєнні злочини імперської Японії. Визнання вини стало би передумовою для вибачення, без якого справжнє примирення з Кореєю та Китаєм неможливе.