Коментар: Кримські ілюзії росіян | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 02.04.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Коментар: Кримські ілюзії росіян

Залишити собі Крим і змусити Кремль помиритися з Заходом - росіяни прагнуть взаємовиключних цілей. Так інтерпретує останнє опитування "Левада-Центру" російський політолог Іван Преображенський.

Соціологічні дослідження не завжди прямо говорять про настрої суспільства. Вони вимагають обережної інтерпретації. Особливо в Росії, де, наприклад, традиційно велика кількість тих, хто у принципі відмовляється відповідати на запитання соціологів, побоюючись, "як би чого не вийшло".

Частенько ж соцопитування перетворюються на розмову народу з владою. Ось і березневе опитування "Левада-Центру" про Крим схоже на таку бесіду. Достукатися безпосередньо до влади неможливо. Як говорилося у фільмі "Кін-дза-дза", "уряд на іншій планеті живе" - і росіяни це чудово розуміють. Але якщо висловити свої побажання у соцопитуванні, хто знає, може, їх і почують.

Соціологія як розмова з владою

Сигналів у новому опитуванні щонайменше три. По-перше, 86 відсотків опитаних, як і раніше, виразно або з незначними застереженнями підтримують приєднання Криму до Росії. Ця цифра залишається практично незмінною з 2014 року. Причому у більшої частини росіян навіть анексія в їхньому баченні світу нічого не змінила. Якщо вірити дослідженню, яке презентував Всеросійський центр вивчення громадської думки ще у 2013 році, вже тоді 56 відсотків росіян вважали Крим "за великим рахунком" територією Російської Федерації.

Водночас навіть серед тих, хто вважає півострів російським, дедалі більше тих, на чию думку, Росія порушила свої міжнародні зобов'язання, тобто увійшла у суперечність з міжнародним правом, коли Крим анексувала. Таких уже 17 відсотків. Виходить, навіть серед горезвісних 86 відсотків вже є не менше трьох відсотків відщепенців.

Російський політолог Іван Преображенський

Російський політолог Іван Преображенський

Чому так? Можливо, росіяни вже готові визнати якісь "помилки" (не відмовляючись від анексованого Криму). Швидше за все, не тому, що вони і справді так вважають. Це, скажімо так, "переговорна позиція" для того, щоб поліпшити відносини з Заходом і вийти з ізоляції, яка дедалі більше лякає. Недарма ж до 54 відсотків ​​зросла кількість тих, хто сподівається на нормалізацію. А точніше - на те, що протистояння Росії з Заходом "поступово буде "спущене на гальмах" і наші відносини поступово повернуться до тих, які були до цього інциденту". Словом "інцидент" російські соціологи обережно назвали анексію Кримського півострова. Але чи може Захід і справді забути про Крим, як це думається в Росії? Схоже, так просто росіянам не викрутитися.

Чи може Захід забути про Крим?

Російська влада шукати компромісу з Заходом не стане. Невже дарма це ж саме опитування близькі до Кремля політологи коментують у тому стилі, що росіяни дедалі слабше вірять у міжнародне право, натомість усе більше зміцнюються в думці, що всі закордонні політики - такі ж цинічні прагматики, як і російські правителі. Треба тільки трохи почекати - і вони забудуть про анексію Криму. 

Навряд чи опитані вкладали у свої відповіді соціологам саме такий сенс, але владі зручніше прочитати опитування саме так. Вони не хочуть помічати запиту на розрядку. Навіть якщо він супроводжується лоялістським вигуком: "КримНаш"!

Що стосується колективного Заходу, то він тим більше не буде помічати запиту з боку росіян і вже точно не зможе відмовитися від принципової позиції щодо Криму. Для цього є кілька причин, які насправді вже багато разів називали, але які росіяни вперто ігнорують.

По-перше, це перша в Європі після Другої світової війни анексія території сусідньої держави. Якби це сталося десь подалі від кордонів Євросоюзу, на це було би простіше заплющити очі. Але Крим - це занадто близько і нарочито загрозливо. Для невизнання Криму російським хоча б уже лише цього цілком достатньо, нема чого навіть згадувати про міжнародне право або територіальну цілісність України.

По-друге, ніхто не пропонує західним політикам нічого натомість. Словесне визнання порушення норм міжнародного права - це хіба достатня компенсація за анексію Криму, розв'язання воєнного конфлікту на Сході України, втручання у вибори, "справу Скрипаля", взаємне запровадження санкцій урешті-решт?

Без втрат із Криму не відступиш

Таким чином, надію на припинення "кримського конфлікту" без серйозного "покаяння" і нового перегляду статусу півострова можна назвати ілюзорною. Викрутитися без втрат із ситуації, у якій Росія опинилась за останні п'ять років, явно не вийде. Як-то кажуть, незнання законів не звільняє від відповідальності за їх порушення. Інфантилізм російських громадян, охочих і Крим зберегти, і західних санкцій позбутися, не стимулює Кремль нормалізувати відносини з Заходом. Утім, навіть якби у Кремлі цього захотіли, на російських умовах цього не добитися.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.

DW.COM

Посилання в інтернеті

Реклама