Коментар: Країна простих рішень | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 27.05.2020
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Коментар: Країна простих рішень

Перейменування Національної ради реформ в Офіс простих рішень і результатів - це візуалізація того, чим займається українська влада, вважає Лариса Денисенко.

Карикатура Сергія Йолкіна: повернення Міхеіла Саакашвілі в українську політику

Карикатура Сергія Йолкіна: повернення Міхеіла Саакашвілі в українську політику

Перейменування Національної ради реформ в Офіс простих рішень і результатів, де головою виконавчого комітету президентом України було призначено Міхеіла Саакашвілі, - це прекрасна візуалізація того, чим займається українська влада, та ілюстрація рівня її політичної відповідальності.

Звичайно, говорити про результативність цього офісу можна буде пізніше, коли або ж якщо з'являться результати його діяльності, але аналіз лінгвістичних звичок - штука доволі цікава і корисна. Можна поміняти назву з Адміністрації президента на Офіс президента, що є дійсно простим рішенням, але що це змінить? Якщо назвати Генеральну прокуратуру Офісом генерального прокурора і вбрати усіх прокурорів у мундири, бо саме тоді має повернутися честь, це також прості рішення, які межують з язичництвом, але чи зробить це інституцію відповідальною частиною правосуддя?

Лариса Денисенко

Лариса Денисенко

Дурний гірше злодія

Моя бабуся любила прислів'я "дурний гірше злодія". Воно у жодному разі не вказує на елітарність або ж корисність крадійства. Воно про те, наскільки згубним для людини, суспільства і держави може бути невігластво.

Людина може не красти, але ступінь її інтелекту, знань, усвідомлення того, що відбувається, невідворотно штовхає її до ухвалення поганих рішень або ж спонукає до імітації діяльності.

Нова влада продовжує говорити про необхідність діджіталізації. Процес, безумовно, дуже корисний. Отже, уявіть собі телефон застарілої марки, він цілком працює, ви до нього звикли, але він просто не спроможний виконувати новітні функції, бо йому елементарно бракує пам'яті. Неможливо від цього приладу вимагати відповідати змінам та викликам, він технічно неспроможній це забезпечити. Власне, фактично те саме відбувається і з людьми, особливо, якщо вони не вчаться і не розвиваються.

Невігластво + нахабство

Якщо невігластво помножене на фанфаронство і нахабство - це стає ще більш небезпечним. Якщо воно унормалізовується, годі говорити про критичне мислення, вміння слухати, аргументувати і обумовлювати кожну викладену позицію, про культуру дискусії. Кому це треба?

Читайте також: Коментар: Саакашвілі роблять весільним генералом реформ Зеленського

"Не ускладнюй", "Не будь занадто серйозним", "Люди того не зрозуміють" - ніби ці настанови щодня викладаються нашим владникам та владницям, а вони передають їх далі. 20 кроків уряду. Три пріоритети. 15 речей, які необхідно озвучити людям. П'ять популярних рішень.

Вміння просто пояснювати складні речі вимагає від людини заглиблення у складні процеси, інакше це не працює, якщо людина не геній чи навіжений, що отримує знання безпосередньо з космосу. Свій стиль мислення, творення, пояснень людина виробляє, коли проходить школу. Вона вивчала, як все функціонує, вона розуміє, які є стандарти, вона сумнівається, помиляється, бореться, шукає відповіді і тоді виробляє свій неповторний стиль.

Можна не розуміти творчість Малевича або ж Пікассо, говорити, що це може накарлюкати мій дворічний син. Але щоб дійти до цього самовираження, два митці вчилися азам, і якщо поставити перед ними завдання антропологічно достовірно відтворити тіло людини, вони це з легкістю зробили б.Або ж, наприклад, в алгебрі є спрощення логічних функцій, спробуйте розібратися з цим без базових знань і операцій. Як, виходить?

Або - спілкування з журналістами. Що простіше? Чесно й наживо комунікувати з медіа на теми, відповідей на які чекає суспільство? Як його більшість, так і меншість? Із правдивою емпатією, інтелектуальними експромтами? Простіше - записати відео або ж сценарно віджартовуватися, використовувати домашні заготовки або ж ігнорувати чи нападати, створювати для себе ілюзорну зону комфорту, якщо не впевнений, що тобі в цьому допоможуть співрозмовниці чи співрозмовники.

Лінії спрощення замість червоних ліній

Думати - енергетично затратний процес, навіть болісний, якщо до того нема звички. Думати - в широкому сенсі цього процесу, а не як вибір кращої і  швидкої "відмазки" для свого вчинку. Політика складається з тих самих процесів, без вивчення яких неможливо цього ані опанувати, ані спростити. І, так, це непрості процеси.

Жодна реформа не може бути простою і результативною - як з рекламного слогана напою: просто додай води! Точніше може, але замість результату можна отримати жахливі наслідки.

Українська влада функціонує саме так. З червоними лініями важко розібратися, вони то з'являються, то зникають, натомість лінія спрощення всього: від назв до явищ, є штукою незмінною. Але щось спростити не означає щось зробити і тим більше не означає змінити, переформатувати, створити, убезпечити людей від наслідків, вивести з-під загрози, гарантувати права і свободи, забезпечити якість життя.

Авторка: Лариса Денисенко - українська журналістка, правозахисниця, членкиня Національної ради з питань антикорупційної політики при президенті України

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

DW.COM

Реклама