Коментар: Виведення військ РФ із Сирії - економити і все одно перемагати | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 16.03.2016
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Світ

Коментар: Виведення військ РФ із Сирії - економити і все одно перемагати

Шахові ходи Путіна не лише дивують Захід, а ще й вводять в оману. За рахунок часткового виведення військ із Сирії Росія повністю здобуває контроль над країною і над Асадом, вважає Крістіан Ф. Тріппе.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров (л), президент РФ Володимир Путін (ц) і міністр оборони Сергій Шойгу (п)

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров (л), президент РФ Володимир Путін (ц) і міністр оборони Сергій Шойгу (п)

Кожна велика держава плекає ритуали і вправляється в інсценуваннях. Російський варіант "місію виконано" виглядав не надто вражаюче. Президент РФ викликав міністрів оборони і закордонних справ до свого оздобленого темним деревом кабінету і оголосив - наче між іншим - про часткове виведення військ із Сирії, адже військові цілі там, за його словами, в цілому досягнуті. Скупе оголошення з Москви у світі сприйняли як сенсацію середньої величини.

Росія вирушила на громадянську війну в Сирії, аби боротися там із ісламістськими терористами. Однак це було лише частиною правди - бо Росія переслідувала ще й широкий спектр прихованих цілей. Від самого початку російські винищувачі-бомбардувальники переслідували й тих повстанців, чий протест проти Башара Асада підживлювався фінансовою допомогою Заходу. А оскільки ця війна в Сирії є ще й опосередкованою війною, яка ведеться чужими руками, то Росія таким чином боролася у Сирії проти США та їхніх союзників.

Спеціальний кореспондент DW у Москві Крістіан Ф. Тріппе

Спеціальний кореспондент DW у Москві Крістіан Ф. Тріппе

Усе важливе залишається на місці

Ісламісти так званої "Ісламської держави" (ІД), які наче вийшли з кам'яного віку, і досі не подолані. Однак із ними Росія хоче й мусить продовжувати боротьбу. Після того, як США і Росія тижнями обмінювалися звинуваченнями в недостатній або й узагалі контрпродуктивній боротьбі з ІД, вони начебто почали планувати спільні дії. Принаймні Росія навіть після часткового виведення своїх військ залишить у країні достатньо військової техніки, аби брати участь у такій кампанії.

Шкода, що для слова "виведення" не існує зменшувальної форми. Адже якщо придивитися точніше, саме це й відбувається - дуже полегшена версія виведення військ, "виведеннячко". До Росії перекинуть лише винищувачі-бомбардувальники, пілотів і наземний персонал.

Для оборонної промисловості РФ Сирія була величезною виставковою залою - новітні літальні апарати застосовувалися вперше. Однак цей майданчик дорого коштував. Росія ж мусить економити, країна обтяжена глибокою економічною кризою і санкціями Заходу через її агресивну політику щодо України.

Оборонний бюджет на наступний рік може бути скорочений на п'ять відсотків, а топ-менеджер оборонно-промислового комплексу Росії навіть очікує зменшення замовлення з міноборони на десять відсотків. Цю реальність також треба враховувати, розгядаючи рішення Путіна. Росія таким чином економить багато грошей, а у стратегічному сенсі нічого не втрачає. Адже РФ надовго закріпилася у Сирії у військовому сенсі. Кремль може у будь-який момент спричинити ескалацію ситуації. Російський військовий порт, за великі гроші збудована військово-повітряна база і відповідний захист цих об'єктів - усе залишається на місці.

Росія, очевидно, здала Асада

Уряд Асада втримався лише завдяки тому, що шість місяців тому російські збройні сили прийшли на допомогу сирійській армії, яку тіснили. Нині ж режим у Дамаску цілком перебуває в російських руках і в політичному сенсі. Окрім того, є чутки про конфлікт між Дамаском і Москвою. На користь цього свідчить і повідомлення речника Кремля про те, що політичне майбутнє Башара Асада не обговорювалося під час консультацій щодо виведення військ. Іншими словами: Кремль більше не цікавиться Асадом - після того, як Москва місяцями грала роль патрона ах такого вже легітимного диктатора.

Завдяки цьому політичному маневру Росія отримує вигідну позицію на мирних переговорах щодо Сирії в Женеві. У політичному сенсі саме це й було заплановано: завдяки інтервенції в Сирії знову стати рівноправним глобальним (спів)гравцем. Нині вже мало хто говорить про ситуацію на Сході України, про складну роль Росії, про так званий "мінський процес". Анексія Криму два роки тому? Тема, цікава хіба що експертам з міжнародного права. І все це побічні наслідки російської воєнної операції в Сирії, які грають Путіну на руку.