Керівник ЧАЕС: Захоронення ядерних відходів - відкладене рішення | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 26.04.2018

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Керівник ЧАЕС: Захоронення ядерних відходів - відкладене рішення

Чому не запущений новий безпечний конфайнмент над старим саркофагом? Яке майбутнє чекає на Чорнобильську зону і чи доцільно будувати там сонячні електростанції? Інтерв'ю DW з в.о. гендиректора ЧАЕС Валерієм Сейдею.

DW: Введення в експлуатацію нового безпечного конфайнменту (НБК) над четвертим енергоблоком ЧАЕС було запланованеще на листопад минулого року. Але з того часу його вже двічі переносили - спочатку на кінець травня, а тепер на листопад 2018-го. З чим це пов'язано?

Валерій Сейда: Об'єкт "Укриття" - це досить складний об'єкт. Дуже часто несподівано виявляються місця з високим рівнем радіації, що унеможливлює швидке проведення робіт. Це по-перше. А по-друге, нам у будь-якому випадку потрібно бути повністю впевненими в безпеці споруджуваного об'єкта. Якщо в якийсь момент постає вибір між дотриманням графіків і питанням безпеки, то пріоритет надається останньому.

Валерій Сейда

Валерій Сейда

Арку НБК було встановлено над старим саркофагом у листопаді 2016 року. Це вже дало якийсь позитивний ефект?

Відразу після насування НБК рівень радіації навколо об'єкта "Укриття" знизився приблизно вдвічі. Значно зменшився і так званий "неорганізований" викид радіоактивних речовин з існуючого об'єкта "Укриття" - теж приблизно в два рази.

Тобто новий безпечний конфайнмент навіть зараз, коли він ще не повністю введений в експлуатацію, вже позитивно впливає на радіаційну обстановку і, відповідно, на безпеку.

Наскільки безпечно для персоналу працювати біля об'єкта "Укриття"?

Працювати в епіцентрі ядерного вибуху - це завжди ризик. Можна говорити про те, чи є він прийнятним чи ні. На даний час ризики прийнятні. У нас є правило: якщо ми не можемо виконати щось безпечно, то не варто й починати. Зараз, після насування конфайнмента, ризики зменшилися.

А що конкретно передбачає запуск НБК?

Відразу після введення нового безпечного конфайнмента в експлуатацію почнеться демонтаж нестабільних конструкцій старого об'єкта "Укриття". Це міжнародне зобов'язання України, і вона його виконуватиме. Ми вже готуємося до цього. Є затверджений перелік нестабільних конструкцій, які підлягають демонтажу, і навіть проект демонтажу першої з них.

Після демонтажу нестабільних конструкцій і навіть паралельно з ним вивчатимуться паливовмісні маси - найбільш небезпечні субстанції, що знаходяться в об'єкті "Укриття". З ними теж треба поводитися безпечно - поки що не зовсім зрозуміло, як, але щось робити треба. І в подальшому - перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Проектний термін експлуатації НБК та сховища відпрацьованого ядерного палива СВЯП-2, що будується неподалік від ЧАЕС, становить сто років. Тобто це тимчасове рішення, як і централізоване сховище для відходів з трьох українських АЕС, спорудження якого розпочалося в зоні відчуження. А що буде потім, через сто років?

Мені б теж хотілося знати, що буде навіть не те що через сто, а хоча б через п'ятдесят років. Чому термін експлуатації НБК становить сто років? Тому що, наприклад, стосовно об'єкта "Укриття" цілком може бути ухвалено рішення, що зберігання високоактивних і довгоіснуючих відходів повинно здійснюватися в глибоких геологічних формаціях. В Україні поки такого сховища немає і раніше 2050-го року його створено не буде. Тобто час експлуатації нового безпечного конфайнмента має бути достатнім для повного завершення робіт з перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Що ж стосується сховища відпрацьованого ядерного палива СВЯП-2, то це відкладене рішення - як і в усьому світі. Оскільки відпрацьоване ядерне паливо, яке зберігатиметься у цьому сховищі - це ті ж самі високоактивні відходи, які захоронювати поки що ніде. Крім того, відпрацьоване паливо часто розглядається як цінний ресурсний матеріал. Так, зараз немає технологій, щоб видобувати і використовувати ті елементи, які в ньому містяться, але в майбутньому такі технології цілком можливо - і навіть напевно - будуть створені.

Чи є плани зі створення сховища для остаточного захоронення ядерних відходів?

Високоактивні та довгоіснуючі радіоактивні відходи відповідно до українського законодавства мають захоронюватися в глибоких геологічних формаціях. Плани зі створення такого сховища є, вони навіть прописані у Загальнодержавній цільовій екологічній програмі поводження з радіоактивними відходами. Але це дуже тривалий процес. Навіть якщо почати будувати таке сховище прямо зараз, це займе близько 20 років. А оскільки економічна ситуація в Україні зараз не настільки сприятлива, щоб займатися такими масштабними і витратними спорудами, то його введення в експлуатацію відтерміновується.

Тобто проблема остаточного захоронення високоактивних відходів в Україні поки не вирішена?

Так - як і в усьому світі.

Яким Ви бачите майбутнє зони відчуження?

Зона відчуження - це дві різні частини: біосферний заповідник, в який включена найменш радіоактивно забруднена частина зони, і зона спеціального промислового використання. Зона спеціального промислового використання ще довгий час буде непридатна для життя людей. На мій погляд, тут ідеальне місце для розміщення виробництв, пов'язаних з ядерною енергією та іонізуючим випромінюванням. Територія тут і так вже забруднена через аварію і треба максимально корисно її використовувати.

Які це можуть бути виробництва?

Наприклад, сховище для радіоактивних відходів. Відходи, які утворюються на атомних станціях, було б цілком доцільно концентрувати тут - переробляти і захоронювати. Оскільки період напіврозпаду радіонуклідів, які входять до складу цих відходів, здебільшого все одно значно менший, ніж тих радіонуклідів, якими забруднені території навколо станції.

Чи є сенс розвивати в Чорнобильській зоні сонячну енергетику?

Як один із варіантів використання даної території, це цілком можливо. Однак, якщо це буде економічно недоцільно, то хто вкладатиме в це гроші?

Зона відчуження - це північ країни. На півдні достатньо вільних територій, більш придатних для встановлення сонячних панелей.

Скажімо так: можливо, з точки зору кількості сонячної енергії на одиницю площі, будувати сонячні електростанції на півдні і вигідніше. З іншого боку, території на півдні можна використовувати і для інших цілей, а тут не так вже й багато альтернатив.

Ви вірите в безпечне майбутнє атомної енергетики?

Я за освітою інженер-фізик, моя спеціальність - "Проектування та експлуатація ядерних установок". Тому я в них, безумовно, вірю.

 

Дивитись відео 02:57

Як живе у ФРН 87-річна ліквідаторка аварії на ЧАЕС (14.12.2017)