Звичайна річ – праця в майстерні для людей-інвалідів | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 02.12.2008
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Головна

Звичайна річ – праця в майстерні для людей-інвалідів

У Німеччині чимало фірм, які готові брати на роботу людей-інвалідів. В оголошеннях можна прочитати: за однакових умов віддамо перевагу людям з фізичними вадами. А де працюють розумово відсталі люди?

default

Понад 250 тисяч людей з фізичними вадами й працюють у так званих «Майстернях для людей-інвалідів». Таких майстерень у Німеччині загалом нараховується понад 700. Одна з них розташувалася в містечку Цінґсхайм, що на заході Німеччини.

…Це завдання не з легких. За допомогою спеціального пристрою Йоханес Рітц забиває цвяхи у дерев'яні дошки: «Виконуючи цю роботу, важливо одну руку тримати знизу, а іншу зверху, та контролювати, щоб цвяхи заходили в дошку рівно». Йоханес Рітц працює в майстерні Цінгсхайм от уже 13 років. Таких як він тут нараховується ще 250. Така робота користується популярністю серед людей-інвалідів, розповів Юрґен Бауер, керівник соціальної служби міста.

За останні 20 років кількість працівників на підприємстві зросла вп'ятеро. Тому найважливіше, продовжив Бауер, щоб кожний мав достатньо роботи. «Наше завдання – забезпечити всіх 250 осіб працею, щоб вони не нудьгували та отримували зарплатню», - розповів Бауер.

Проект дістає підтримку із земельної державної скарбниці. При визначенні заробітку враховується індивідуальна діяльність кожного інваліда. Як правило, вони отримують від 250 до 800 євро на місяць. «Інваліди працюють у нас, як і всі інші – 7-8 годин на день. Звичайно, нам би хотілося платити за їхню роботу більше, шкода, що це неможливо», - сказав Бауер.

Тут діють правила економіки та глобалізації. Прості роботи, як наприклад, пакування - сьогодні це автоматизовані процеси. І звичайно замовники не готові платити більше, навіть якщо роботу виконано вручну. Бауер не виключає, що наступного року доведеться відчути ще й наслідки фінансової кризи. Але він сподівається, що в Цінгсхеймі все ж таки нікого звільняти не доведеться: «Для інвалідів робота – це не тільки їхня гордість, а й важливий фактор, який робить їхнє життя нормальним. У цьому і полягає наша мета».

Спостерігаючи за Йоханесом Рітцом та його колегами, можна зрозуміти слова шефа. Хоча вони й живуть, так би мовити, у власному світі, робочий день у них такий, як і в усіх інших. Можливо, є єдина, але дуже важлива різниця – всі без винятку працюють залюбки. (мр)