1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
За лаштунками Вікіпедії
За лаштунками ВікіпедіїФото: picture-alliance/dpa

За лаштунками Вікіпедії

Олена Перепадя, Даніїл Шрадер
26 липня 2013 р.

Адміністратори, патрульні або вандали - хто є хто при створенні статей у Вікіпедії, і як у "народній енциклопедії" уживаються науковці з аматорами? Про це дізнавалась DW.

https://www.dw.com/uk/%D0%B7%D0%B0-%D0%BB%D0%B0%D1%88%D1%82%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%97/a-16976702

Вікіпедія - вільна загальнодоступна багатомовна універсальна інтернет-енциклопедія - по суті, одне з найголовніших джерел знань сучасного світу, плід кропіткої, але неоплачуваної праці добровольців. Основна її відмінність від традиційних енциклопедій - відсутність академічної перевірки якості. Автором статті чи її редактором може стати будь-хто. І якщо раніше вчені дещо жахались аматорських вікістатей, то тепер наукове співтовариство поступово починає зближуватись з енциклопедистами-любителями.

Пишемо про все

"Сьогодні перший крок до знань люди роблять, звертаючись саме до Вікіпедії, - говорить німецький археолог Маркус Цирон. - Це починають розуміти і вчені". Цирон - давній прихильник Вікіпедії, і у вільний час пише та редагує статті не тільки з археології та давньої історії, але й про зимові види спорту.

В українській версії Вікіпедії, де зараз розміщено близько 450 тисяч статей, понад дві тисячі з них створив Юрій Пероганич. Інженер-економіст, математик та магістр міжнародного права одночасно він ще й керує регіональним відділенням Фонду Вікімедіа, який опікується технічною підтримкою "народної енциклопедії" та займається розвитком спільноти редакторів Вікіпедії.

З Вікіпедії можна дізнатись майже про все
З Вікіпедії можна дізнатись майже про всеФото: picture-alliance/dpa

"Одне з головних завдань "Вікімедіа Україна" - розширення спільноти редакторів", - пояснив Пероганич у розмові з DW. За його словами, за останній місяць українську Вікіпедію переглянули 10 мільйонів людей, але лише дві тисячі внесли у статті хоча б одну зміну, а більше п'яти редагувань зробили тільки 800 осіб.

"Це надзвичайно мало! Адже дві третини користувачів інтернету в Україні хоча б раз на місяць заходять у Вікіпедію - на жаль, переважно тільки за тим, щоб "спожити" інформацію", - каже Пероганич, який, за його визнанням, щодня пише у Вікіпедію статті на різні теми. "Часто хочу розібратись з незнайомим предметом і в результаті створюю статтю, яка відповідає вимогам Вікіпедії: лаконічну, структуровану, з посиланням на джерела інформації", - каже український ентузіаст.

Посли Вікіпедії

У Німеччині такі люди, як Пероганич, часто стають "послами Вікіпедії". Наукові установи звертаються до їхніх послуг, щоб налагодити контакт між великим співтовариством авторів-любителів та професійними вченими. У 2012 році археолог Маркус Цирон півроку працював "послом Вікіпедії" у Німецькому археологічному інституті (DAI) - федеральному відомстві при Міністерстві закордонних справ ФРН. Він проводив семінари для співробітників інституту, пояснюючи їм, що багато із уявних недоліків Вікіпедії насправді є невід'ємною частиною її успіху.

Наприклад, відсутність контролю над змістом. Коли у 2000 році американці Джиммі Вейлс та Ларрі Сенгер запустили проект-попередник Вікіпедії - інтернет-енциклопедію під назвою Нупедія, - вони переймались  науковою респектабельністю свого дітища: усі статті писали професіонали.  Однак, коли творці проекту дозволили будь-якому користувачу самостійно вносити зміни, які негайно ставали видимими для усіх користувачів сайту, почався стрімкий розвиток популярності енциклопедії. І так зародилась нинішня спільнота Вікіпедії.

Від "вандалів" до адміністраторів

Ця спільнота є потужною соціальною мережею, переконаний Пероганич: "Однак спрямована вона не стільки на спілкування, скільки на створення контенту". У цій спільноті є своя ієрархія. Найнижчий рівень у ній посідають анонімні редактори, які без реєстрації пишуть нові статті або редагують існуючі. Натомість зареєстровані користувачі - наступний рівень - мають можливість редагувати всі статті, а також завантажувати фотографії та зображення.

За ними слідують "патрульні". "Правки таких редакторів вважаються автоматично "відпатрульованими", і саме вони мають право позначати правки інших користувачів як "перевірені", - пояснює керівник українського відділення Фонду Вікімедіа. Видаляти статті та блокувати так званих вандалів можуть тільки адміністратори, яких, за словами Пероганича, в Україні близько 30-ти.

До речі, вандалізм вікіпедійців не лякає. "Вандалізм не є проблемою для Вікіпедії, - каже Пероганич. - Усі редагування статей зберігаються, тобто завжди можна повернутись до будь-якої попередньої версії статті, а вандала відповідно заблокувати".

Статусність зближує

До речі, кожен зареєстрований користувач - вікіпедієць - має власну сторінку-обговорення. "Будь-хто може написати на цю сторінку або надіслати листа на електронну скриньку. І в кожній мовній версії - а їх у Вікіпедії 285 - у користувача можуть бути різні сторінки", - пояснює Пероганич.

Різномовний світ Вікіпедії
Різномовний світ Вікіпедії

Сторінки-обговрення часто й стають платформою зближення науковців з аматорами. "Я знаю вчених, аж до професорів, які дуже високо цінують дискусії у Вікіпедії, вважаючи їх надзвичайно корисними для себе, - каже Маркус Цирон. - Проте є й інші, які вважають нижчим своєї гідності вести дискусії невідомо з ким, може бути, зі школярем чи будь-яким анонімом, представленим лише ІР-адресою".

Між тим, саме анонімність, загальнодоступність, відкритість, одним словом повна ненауковість Вікіпедії й становлять сталу основу її успіху, адже до неї спрямовується 20 мільйонів запитів на хвилину.

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Наслідки ракетного обстрілу Запоріжжя 23 вересня

Війна в Україні коштуватиме економіці світу 2,8 трлн доларів

Пропустити розділ Більше публікацій DW
На головну сторінку