Закон про наклеп: російський та білоруський досвід | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 27.09.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Закон про наклеп: російський та білоруський досвід

Закон про наклеп, що став предметом гучної суспільної дискусії в Україні, "успішно" функціонує в Росії та Білорусі. Приклад цих країн засвідчує: вплив суспільства на дії влади скорочується до мінімуму.

В далекому 2000-му році відповідна стаття була вилучена з Кримінального кодексу України. 18 вересня 2012 року український парламент ухвалив у першому читанні законопроект, який серйозно посилює покарання за наклеп. Два місяці тому повернула статтю «Наклеп» до кримінального законодавства і Росія. В Білорусі ж наклеп є кримінальним злочином з січня 2000 року, причому наклеп на президента та інших посадовців карається суворіше. Крім того, кримінальне переслідування білорусів передбачене і за розповсюдження наклепу в інтернеті. Експерти говорять про спільне прагнення влади пострадянських країн обмежити суспільний контроль.

Білоруський приклад

Жанна Литвина

Жанна Литвина

Голова незалежної «Білоруської асоціації журналістів» Жанна Литвина зазначає, що Білорусь лідирує в практиці застосування кримінального законодавства за наклеп. Експерт нагадала, що після президентської кампанії 2001 року за наклеп на керівника держави обмеженням свободи покарали трьох білоруських журналістів – Миколу Маркевича, Павла Можейка та Віктора Івашкевича. Також до відповідальності за наклеп на президента притягався підприємець та письменник Андрій Климов.

Литвина наводить новий приклад переслідування – судовий розгляд за звинуваченням у наклепі на президента Лукашенка стосовно публікацій журналіста Адрія Почобута, розміщених у газетах та інтернеті. І хоча незалежні експерти вбачають в його статтях не наклеп, а лише різку критику, Почуботу загрожують до п’яти років тюремного ув’язнення.

«Посилення законодавства в країнах СНД свідчить про хиткість та нестійкість демократичних завоювань», – вважає Жанна Литвина. За її словами, коли люди довго знаходяться при владі, вони починають вважати себе кастою недоторканих і жорстко переслідують за критику.

Закон про наклеп у дії

Акція протесту проти цензури в Києві

Акція протесту проти цензури в Києві

Один із тих, хто також був звинувачений у наклепі, голова юридичної комісії Білоруського Гельсинського комітету (БГК) Гарі Погоняйло. У 2005 році в Білорусі проти нього порушили кримінальну справу за інтерв’ю шведському телебаченню, в якому Погоняйло заявив про можливу причетність вищих посадових осіб до викрадення людей і до несудових страт. Слідство було припинено, адже правозахисник був учасником загального розслідування і мав офіційну інформацію з цього приводу.

За словами Гарі Погоняйло, кримінальний кодекс, в якому є стаття про наклеп або дискредитацію держави, повертає до радянського минулого, коли покарання опонентів влади було політично вмотивованим.

Кому потрібне повернення до «совка»

Голова Московської Гельсинської групи (МГГ) Людмила Алексєєва підкреслює, що в країнах колишнього Радянського Союзу більш жорстоким став не лише закон про наклеп. Каральним стає все законодавство, яке регламентує суспільну активність. Прагнення влади повернутися в часи, коли суспільство не мало ніяких важелів впливу на владу, Алексєєва відзначає, і в Білорусі, і в Україні. «У нових функціонерів та ж ідеологія і ті ж спроби лишитися при владі якомога довше», – зазначає голова МГГ. «Нас хочуть повернути в «совок», але сподіваюся, в двадцять першому столітті це неможливо», – говорить Людмила Алексєєва.

Україна ще побореться

Михайло Міщенко

Михайло Міщенко

Заступник директора соціологічної служби Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова Михайло Міщенко зазначає, що приклад запровадження більш жорстких білоруських і російських законів, які стримують ініціативу суспільства, переконав функціонерів у тому, що таке можливо і в Україні. Проте тут не можна повністю реалізувати сценарій сусідніх країн.

Якщо в Білорусі громадяни майже виключені з політики, а в Росії виступи громадськості обмежуються Москвою та Санкт-Петербургом, то в Україні висока громадянська активність проявляється не лише в столиці, але і в регіонах, говорить експерт. Протестні настрої серед українців, вважає Міщенко, не дозволять так легко переламати хід подій в гірший бік.

В той же час не можна повністю нівелювати загрозу обмеження громадської думки, заявив український експерт. У разі прийняття закону парламентом, посилення відповідальності за наклеп в першу чергу вдарить по ЗМІ, впевнений соціолог. Посилаючись на думку експертів, які стверджують, що суд в Україні залежний від виконавчої влади, Міщенко вважає, що будь-яку публікацію можна буде визнати наклепом, якщо вона виявиться небажаною для чиновників. Ті ж проблеми виникнуть і в опозиції, яка критикує владу, хоча саме критика є частиною політичної боротьби.

25 вересня скандальний законопроект про наклеп, проти якого масово виступили представники найвпливовіших медіа в Україні, його автор, народний депутат Віталій Журавський відкликав. Проте остаточне рішення щодо даної законодавчої ініціативи допоки не прийнято.

DW.COM