«Забуті місця. Поламані долі»: Чорнобиль очима німецького фотографа | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 01.04.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

«Забуті місця. Поламані долі»: Чорнобиль очима німецького фотографа

Фотограф Рюдіґер Любрихт упродовж восьми років їздив Чорнобильською зоною, збираючи фотоматеріали про атомну катастрофу для своєї книги. Митець ділиться з Deutsche Welle історіями, що криються за цими світлинами…

Фотограф Рюдіґер Любрихт

Фотограф Рюдіґер Любрихт

На фотографіях Любрихта зображено загублені місця. Села та містечка Чорнобильської зони, покинуті мешканцями після страшної атомної аварії. Але також такі місцини, де життя повернулося у своє русло. Він задокументував у своїй творчості, як живеться людям у зоні відчуження і з якими проблемами їм доводиться боротися.

DW: Пане Любрихте, Ви вже впродовж восьми років відвідуєте Чорнобильську зону, фотографуєте покинуті селища. Що вас надихнуло займатися чорнобильською тематикою?

Рюдіґер Любрихт: Я отримав нагоду вперше відвідати регіон у 2003 році завдяки співпраці з фондом "Діти Чорнобиля" у Нижній Саксонії. Тоді ми переважно відвідували лише лікарні, оскільки допомога фонду полягала насамперед у медичній підтримці. Це стало початком. Я був настільки вражений тим, що я побачив у Прип’яті і загалом у зоні відчуження, що я просто не міг більше не думати про це.

DW: Яку мету Ви переслідуєте своєю творчістю? Що Ви хочете сказати людям?

Р.Л.: Гадаю, я хотів зробити свій невеликий внесок у те, щоб спогади про цю трагедію не канули в Лету. А також розповісти людям про те, що тут робиться, зворушити їх, не залишити байдужими.

DW: Що вразило Вас найбільше під час першої поїздки до Чорнобильської зони вісім років тому?

Р.Л.: Покинуті селища, особливо місто Прип’ять. Мурашки по тілі бігали, коли дивився на поруйновані дитсадки та школи, тому що там усе ще були розкидані дитячі іграшки, книжки, фотографії… По всьому цьому можна було відчути, яка трагедія розгорнулася тут 25 років тому. Це залишило глибокі враження, які я ніколи не забуду.

DW: У середині березня Ви знову були в регіоні. Який настрій панує там сьогодні? Чи почувають люди себе жертвами?

Р.Л.: Певною мірою так, але вони неохоче розповідають про це іноземцям. Я відчув дуже сильні емоції у ліквідаторів, коли спілкувався з ними про ті події. Вони відчувають себе обманутими та нікому не потрібними. І це справді так і є.

DW: Чи чули місцеві мешканці про аварію на "Фукусімі" в Японії і як вони реагують на ці повідомлення?

Р.Л.: У розмовах з українцями та білорусами я довідався, що інформування про події в Японії тут доволі скупе. Імовірно, це така свідома інформаційна політика, аби не пробуджувати в людей спогади про Чорнобиль.

DW: Ви маєте намір продовжувати займатися Чорнобильською тематикою?

Р.Л.: Я вже зібрав доволі багато інформації та фото з цього регіону. Якщо я продовжуватиму цю тему, то хотів би розповісти окремо про долі ліквідаторів. Про це нині ще не так відомо. Тому цілком можливо, що незабаром я знову поїду туди.

Інтерв’ю записала Вікторія Зарянка
Адаптувала: Христина Ніколайчук
Редактор: Захар Бутирський

Посилання в інтернеті