Електроди в мозку: не переступити межі... | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 07.10.2007
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Електроди в мозку: не переступити межі...

Інженерові Томасові Мерцу 45 років. Напади депресії траплялися в нього з дитинства, але останніми роками хвороба почала прогресувати:

default

"У моєму випадку це було відчуття нудоти, що виникала десь глибоко всередині, й жодним чином не була спричинена їжею. Я не знав куди подітися ані вдень, ані вночі. Мене нудило місяцями.”

Півроку Томас Мерц пробув на лікарняному. Четверо дітей та жінка робили все можливе й неможливе, аби вивести його з пригніченого стану. Сімейний лікар призначав найновіші антидепресанти. Суттєвого полегшення вони не давали так само, як і сеанси психотерапії, голковколювання, світлолікування, водомасаж. Під загальним наркозом інженерові навіть зробили електрошок – для симуляції нападу епілепсії. Після такого струсу мозок нерідко починає працювати як слід. „Нічого, нічого не допомагало, а таке життя мені було непотрібне, - розповідає Томас Мерц. – Від останнього кроку стримувала хіба що родина. Однак я з жахом помічав, що поступово стаю байдужий і до дітей...” Над пропозицією здійснити ризиковану операцію знесилений чоловік довго не розмірковував:

„Ти майже нічого не відчуваєш. Сам мозок до болю нечутливий. Тільки коли під місцевим наркозом свердлили дірку в черепі, здавалося, що стоматолог лікує тобі зуб допотопною бор-машиною. Подальших процедур і введення зонду я взагалі не помітив.”

Під час операції Томас Мерц доповідав хірургам про своє самопочуття, відповідав на різні запитання, розв’язував нескладні ребуси та арифметичні вправи. Таким чином лікарі контролювали, чи не пошкодили вони якихось ділянок мозку. Місце, куди імплантували багатоконтактний електрод завбільшки з міліметр, та кут, під яким у черепну коробку вводили зонд, попередньо були точно прораховані на комп’ютері. Під шкірою голови та на шиї проклали тоненький кабель у груднину. В її м’язи вмістили металеву коробочку, завбільшки з сірникову, з генератором імпульсів та батарейкою. „М’яка електрична стимуляція певного ареалу мозкової кори дозволяє нам усунути не наслідки, а причину депресій”, - пояснює нейрохірург Кельнської університетської клініки Фолькер Штрум:

„Вона полягає в тому, що порушується комунікація. За цієї хвороби, нервові клітини перезбуджені й постійно надсилають сигнали, а це заважає їм обмінюватися інформацією. Як у кімнаті, де багато людей одночасно голосно розмовляють і тому не чують одне одного. Зовнішні електричні імпульси вносять порядок у цей хаос. Клітини знову починають „спілкуватися” по черзі, й психічно хворому одразу стає легше.”

„Для мене ця операція була щастям, порятунком. Я знав, що хірургічне втручання в мозок завжди пов’язане з ризиком, але мені не було чого втрачати. Із цим нейростимулятором у моє життя повернулися барви. Від нудоти й сліду не лишилося. Я поринув у роботу, насолоджуюся кожним днем у родинному колі, охоче спілкуюся з друзями..”, -

радіє Томас Мерц. Інші пацієнти розповідають, що в них раптом виникло бажання зійти на Кельнський собор, політати на повітряній кулі, зробити ремонт у квартирі або пуститися в екзотичні сексуальні пригоди... В університетській клініці метод глибинної стимуляції мозку був поки що застосований всього до шістьох хворих, які потерпали від важких депресій. „Тільки, коли жодна інша терапія не дає наслідків, ми наважуємося спробувати електроди, - каже нейрохірург Фолькер Штрум. - У цілому світі таких операцій здійснено не більше двадцяти”:

„Це цілком новий підхід до лікування давно відомого захворювання, що, на жаль, набуває загрозливих масштабів. Сьогодні в Німеччині майже вісімсот тисяч людей перебувають ледве не на межі самогубства, тому що лікарі виявляються безпорадними перед багатьма різновидами депресій. До нашої клініки надійшли сотні запитів, хоч операція й коштує понад двадцять тисяч євро. Але ми не беремо на себе відповідальність вирішувати, хто справді потребує радикальних заходів, а хто – ні. Критерії дуже суворі. Діагноз ставить незалежний психіатр. І кожен пацієнт має надіслати запит до Комісії з питань етики.”

Втручання останньої потрібне тому, що електричні імпульси стимулюють nucleus accumbens - ділянку переднього мозку, де розташований так званий „центр задоволення” та, водночас, наркотичної залежності. Етичні проблеми – це одна з причин, через яку чимало експертів дуже скептично налаштовані щодо широкого запровадження цього методу. Інша – небезпека чергового захоплення можливостями психохірургії. У першій половині минулого століття робили десятки тисяч лоботомій. Душевні хвороби та гомосексуалізм тоді теж намагалися лікувати радикально - „всього лише” перерізаючи нервові волокна, що з’єднують лобові ділянки мозку з лімфатичною системою. „Сьогодні таке варварство важко собі уявити, й, зрештою, нейростимулятор завжди можна видалити, - каже німецький нейрохірург Стефан Розал. - Проте непокоїть сам підхід - хірургічне удосконалення нашого розумового апарату”:

„Якщо хтось запропонує: ми сконструюємо чіп, який дозволить збільшити обсяг людської пам’яті вдвічі, й вживлення його буде досить нескладною операцією, то, побоююся, більшість із нас скаже: „Давайте, давайте! Я згоден.” На щастя, перед такою спокусою ми поки що не стоїмо. Поки що. Але Пентагон не робить таємниці з того, що наразі повним ходом іде робота над програмою „Поліпшення людських можливостей”. Її мета – створити оптимальних вояків. Безвідмовних, таких, що ніколи не втомлюватимуться, зможуть не спати так довго, як буде потрібно, за будь-яких умов блискавично швидко реагуватимуть...”

Сучасні томографи зробили мозок людини прозорим. Над чим ми замислилися, що саме бачимо, яку дію плануємо – все це можна проконтролювати на екранах комп’ютерів. Метод надточної діагностики відкрив нові перспективи для медиків. Однак не тільки для них. Нейромаркетинг – так називається нова галузь, що обіцяє революційні зміни в рекламному бізнесові. Щодня на світовому ринку з’являється близько семисот нових товарів – додатково до тих двох мільйонів, що вже існують. Проте лише один із п’яти знаходить шлях до серця споживача. Підвищити цю квоту мріє кожен із виробників. Але як, коли майже у вісімдесяти відсотках випадків люди роблять вибір підсвідомо. Раціональні пояснення виникають потім, постфактум. Чарівне слово – фМРТ: функціональна магнітно-резонансна томографія. Сканування дозволяє з точністю до міліметра локалізувати ті ділянки мозку, в яких спостерігається підвищена активність нейронів, коли піддослідним демонструють той чи інший виріб. Замість польових випробовувань на полицях крамниць, тобто, методу спроб і помилок, товар можна підганяти під певну споживацьку категорію ще до продажу - в нейролабораторіях, заощаджуючи чимало коштів, кажуть маркетологи. Нейропсихолог університету міста Тюбінґен Андреа Кюблер:

„Розшифровування ментального стану мозку – цілком новий напрям, за якого виникає багато етичних, якщо хочете, філософських проблем. Аморально чи ні - читати наші думки з комерційною метою? Чи виправдовує себе електростимуляція центру задоволення, навіть якщо йдеться про психічне захворювання? І як далеко можна зайти із застосуванням таких імплантантів? Хто повинен стояти на варті нашої особистості? Як ми знаємо, в історії людства вже траплялося, коли завзяті експериментатори казали: „А що там, власне, захищати?...” Межа між медичними технологіями та маніпуляціями свідомістю дуже тонка. І охочі переступити її були завжди...”

За матеріалами німецьких ЗМІ

Також за темою