Експертна думка: демонтаж банківської систему Кіпру - питання часу | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 20.03.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Економіка

Експертна думка: демонтаж банківської систему Кіпру - питання часу

Чому Єврозона зазіхнула на святе - на банківські вклади? Вона не хоче за гроші платників податків ЄС рятувати податкових грішників з Росії та України, вважає оглядач DW Андрій Гурков.

Експертна думка: демонтаж банківської систему Кіпру - питання часу

Експертна думка: демонтаж банківської систему Кіпру - питання часу

Чим би не закінчилась криза на Кіпрі, одне абсолютно зрозуміло: своїм рішенням обкласти одноразовим податком депозити на Кіпрі міністрів фінансів Єврозони створили небезпечний прецедент. Відтепер на питання вкладників та інвесторів, чи можлива в Європейському валютному союзі експропріація принаймні частини грошей, що зберігаються в банках, доведеться, на жаль, давати відповідь: так, такий варіант не можна виключати.

Чому міністри фінансів наважились на неймовірний крок?

На відміну від багатьох інших колег-коментаторів, автор цих рядків не вірить, що міністри фінансів 17 країні Єврозони не знали на що йдуть. А якщо так, то в них були цілком вагомі причини зробити те, що ще не так давно навіть уявити собі було складно. Давайте спробуємо зрозуміти, яка могла бути логіка Єврогрупи під час перетину Рубікону.

Андрій Гурков

Андрій Гурков

Розпочнемо з того, що Кіпр - фактично банкрот. Таким чином це вже п’ята країна після Греції, Ірландії, Португалії та Ісландії, яка попросила в ЄС багатомільярдної грошової допомоги. Європейські платники податків від цього не в захваті, і політики, які залежать від виборців, повинні до таких настроїв прислуховуватись.

Ситуацію погіршує і той факт, що Кіпр - це ще й банкрот з великої літери. Не в абсолютних, а у відносних підрахунках. Термінова допомога, яку він потребує, приблизно дорівнює річному ВВП, чого в історії боротьби з борговою кризою в Єврозоні ще не було. Вірогідність того, що Нікосія в майбутньому поверне позику в розмірі валового внутрішнього продукту, нульова. Власне звідси і жорстка позиція європейців, котрі мають у своєму розпорядженні стабфонд з капіталом в 500 мільярдів євро: дамо тільки 10 мільярдів, а решту шукайте самі.

"Решта" - це близько шести мільярдів євро. Таких грошей на маленькому острові вдень з вогнем не знайдеш - тут не допоможе жодна приватизація. Доходи від відкритих на шельфі газових родовищ у кращому випадку почнуть надходити лише через пару років. Тож залишається єдиний реальний скарб - це кілька десятків мільярдів на банківських рахунках.

DW.COM

Фінансові накопичення бувають різні

Але накопичення населення - це ж святе! Так, сказали собі міністри фінансів Єврозони, якщо йдеться про власних вкладників. Однак на напівофшорному Кіпрі гроші в банках переважно належать нерезидентам або створеним ними підставним фірмам. Зокрема, росіянам та українцям. Не секрет, що багато з них люблять острів Афродіти перш за все за можливість сховатися тут від рідних фінансових органів. А дехто, як вважають у Євросоюзі, ще й відверто відмивають тут кримінальні гроші.

Тож, чи можна вимагати від чесних європейських платників податків, щоб вони не тільки рятували Кіпр, але ще й забезпечували своїми кровними євро збереження подібних вкладів? Очевидно саме така постановка питання й призвела врешті-решт Єврогрупу до безпрецедентного рішення: вимагати від уряду Кіпру обкласти одноразовим податком депозити в кіпрських банках і тим самим врятувати їх від банкрутства.


Німеччина проти офшорів

Як неодноразово останніми днями запевняв журналістів міністр фінансів ФРН Вольфґанґ Шойбле, Берлін зовсім не вимагав від Нікосії оподатковувати всі заощадження, в тому числі дрібні суми кіпрських вкладників. Більше того, Шойбле заявляв, що Німеччина була проти такого підходу, але влада острова вирішила інакше.

Виходить, що Берлін свідомо пропонував сконцентруватися на рахунках з великими сумами, що належать нерезидентам, зокрема росіянам та українцям, а уряд у Нікосії вирішив обкласти даниною і власне населення, в тому числі й пенсіонерів. Чому? Тут можна пофантазувати. Скажімо, припустити, що кіпрські політики вирішили таким чином спровокувати вибух народного обурення і в такий спосіб отримати інструмент тиску на європейських партнерів.

Можна також припустити, що кіпрські політики намагаються всіма силами захистити інтереси багатих нерезидентів. Якщо не враховувати особисті мотиви, тоді мета такої політики - втримати в країні великих клієнтів місцевих банків і тим самим зберегти фінансовий сектор у нинішньому вигляді.

Фіаско бізнес-моделі

Але це безперспективний шлях. Як в Брюсселі, так і в Берліні переконані, що одна з головних проблем Кіпру - надмірно роздутий банківський сектор. Тож вимагають зменшити його розміри до загальноприйнятих у Євросоюзі. Можна, звичайно, згадати, що в ЄС є така країна, як Люксембург, яка теж живе головним чином завдяки фінансовій індустрії, і ніхто не вимагає від Люксембургу її демонтажу.

Однак головна відмінність маленького князівства в центрі Європи від маленького острова в Середземному морі полягає в тому, що воно не збанкрутувало і не просить багатомільярдної допомоги. Отже, його бізнес-модель як і раніше працює. А на Кіпрі вона зазнала повного краху. Тому демонтаж кіпрського банківського сектора неминучий. Питання тепер лише в тому, як відбуватиметься цей процес: під тиском, але з фінансовою допомогою Євросоюзу, або в результаті дефолту. Чи треба пояснювати, який варіант є кращим для власників кіпрських рахунків?

Андрій Гурков, економічний оглядач DW

Реклама