Дієти бувають і смертельно небезпечними | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 10.04.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Дієти бувають і смертельно небезпечними

За безневинним бажанням схуднути може стояти психічне захворювання. Так само, як і за ожирінням. Причому в заможніших країнах такі випадки харчових розладів є частішими.

Проблеми Ганни С. почались у її перехідний період. Вона набирала вагу, хоча хотіла залишатись стрункою. Сідала на дієту, але все одно час від часу ставала кругленькою. Після прийому їжі дівчина вставляла пальці в рот, штучно викликаючи блювання. "Мені здавалося, що я сильна. Гадала, що у мене все під контролем, що можу в будь-який момент перестати блювати, однак так лише здавалося",- розповідає пацієнтка Центру з питань харчових розладів у Бонні.

Хворі на булімію себе не контролюють

Однак Ганна не може опиратися калорійній їжі. В неї часто трапляються напади голоду. Коли вона втомлена, роздратована або сумна, тоді вона сідає і їсть. Особливо накидається на шоколад. Але це відчуття триває недовго. Ганні стає соромно за те, скільки калорій вона спожила. Після кожного прийому їжі 31-річна жінка стає на ваги та потім шукає туалет, щоб вирвати. Непідконтрольний їй ритуал триває до тридцяти разів на день.

Булімія - вічний голод

Булімія - вічний голод

Вона вже не може думати ні про що інше, окрім їжі та намагається приховувати свою пристрасть. Ганна відокремилась від навколишнього світу, її недуга коштує їй дуже дорого. Колеги вважають її приємною та упевненою в собі, хоча насправді все інакше. Ось вже шістнадцять років Ганна має синдром хронічного голоду та рвоти - булімію.

Родинні коріння булімії та анорексії

Ця недуга, вовчий голод, зустрічається, за оцінками німецьких медиків, у 2,5-5 відсотків дівчат та жінок віком від 15 до 25 років, один відсоток страждає від анорексії, синдрому хронічної відсутності апетиту.

На думку Аннетте Лемлер-Лауербах з боннського Центру з питань харчових розладів, самооцінка хворих на булімію та анорексію відчутно занижена. Життя їм "остогидло". Схильні до відсутності апетиту люди здебільшого походять з родин, де панує гармонія та немає конфліктів. Тим часом у сім'ях буліміків хоча і спалахують конфлікти, але вирішуються у неконструктивний спосіб, з'ясувала Аннетте Лемлер-Лауербах.

Худі моделі - поганий приклад?

Худі моделі - поганий приклад?

Типові риси анорексіка - він походить з високоосвіченого суспільного прошарку, у його родині панує культ високих досягнень, може доходити навіть до примусовості, розповідає головний лікар клініки психосоматики у Бонні Катрін Імбіровіч. Доктор медичних наук пояснює, що підґрунтям для харчових розладів можуть бути родинні конфлікти, проблеми у підлітковому віці, сексуальні зловживання тощо.

У зоні ризику також чоловіки

Але не лише жінки у зоні ризику, а дедалі більше хлопців та молодих чоловіків. "Подобатись жінці завдяки "Порше" вже недостатньо. Багато чоловіків хочуть мати ідеальне тіло, надміру займаються спортом, дотримуються суворої дієти та споживають харчові додатки або анаболіки",- стурбована Аннетте Лемлер-Лауербах.

Здорові люди сприймають екстремальну нестачу ваги як небезпеку. Тим часом анорексіки, хоча й на вигляд наче живі скелети, все одно вважають себе надто товстими. Коли організм тримається в постійному стані нестачі, він втрачає будь-яке відчуття голоду та ситості. "Голод та ситість - базові потреби, від яких у ході життя можна себе відучити. Можна звикнути до того, що коли долаєш власний голод - відчуваєш від цього певне задоволення",- каже Катрін Імбіровіч.

Модель Ізабель Каро померла від анорексії, хворобливого схуднення

Модель Ізабель Каро померла від анорексії, хворобливого схуднення

Одужує лише кожен третій

Основна ставка у лікуванні харчових розладів робиться на психотерапію. Таким пацієнтам намагаються підвищити самооцінку. Їх привчають, дивлячись на себе у дзеркалі, оцінювати себе нейтрально, а по можливості - подобатися собі. Їм пояснюють, від яких саме важливих речовин вони відмовляються, коли не їдять.

Ганні С. ще пощастило. У неї поки не виявлено критичних пошкоджень організму внаслідок булімії. Зазвичай цей синдром, через брак вітамінів та мінеральних речовин, викликає випадання волосся, суху шкіру, втому, втрату концентрації та органічні травми, наприклад зупинку нирок або серця. Лікування може тривати багато років. І не завжди завершується для пацієнта успішно. За статистикою, лише кожен третій пацієнт одужує. В найгіршому випадку в людини від хронічного голоду відмовляють органи. Кожен десятий кінчає життя самогубством.

DW.COM

Реклама