Домівка вундеркіндів: мюнхенський ″парник″ для обдарованих | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 04.01.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Домівка вундеркіндів: мюнхенський "парник" для обдарованих

Вони талановиті, тяжіють до знань і в них високий IQ. Але попри це, в Німеччині обдарованих студентів недостатньо заохочують. Винятком стала студентська громада в Мюнхені, де “світлі голови” зібралися під одним дахом.

Клара Фрайссмут і Сюзанне Цвірляйн обожнюють концертну залу мюнхенського фонду Maximilianeum: просторе приміщення, чудова акустика. Тут у вільний час студентки радо вчаться грати на музичних інструментах. Клара опановує фортепіано, а Сюзанне кларнет. У залі стоять два роялі, на стіні висить кремезна картина, на якій зображений король Максиміліан ІІ. Він і заснував фонд 160 років тому для вискообдарованих студентів. Організація носить його ім’я донині.

Організація надає стипендії для проживання у спеціальному гуртожитку, в якому створені всі умови для того, щоб талановита молодь могла повністю зосередитися на навчанні. Тут майже ніщо не відволікає. За проживання та харчування не потрібно додатково платити.

Та й саме оточення надихає “гризти граніт науки”: пліч-о-пліч зі студентами в приміщенні працюють депутати парламенту федеральної землі Баварія. Державна структура винаймає офіси і таким чином фінансує фонд.

Жорсткий відбір

Студентки Сюзанне Цвірляйн та Клара Фрайссмут влаштовують музичні концерти для людей похилого віку

Студентки Сюзанне Цвірляйн та Клара Фрайссмут влаштовують музичні концерти для людей похилого віку

Щороку до когорти обдарованих може приєднатися не більше десяти студентів. Утім, за стипендію від Maximilianeum потрібно добряче позмагатися. Базовою умовою для претендентів є “відмінний” атестат. Але в Баварії щороку від 350 до 400 абітурієнтів закінчують школу на “відмінно”. “Тож нам потрібно додатково проводити дуже інтенсивний відбір”, - пояснює керівник фонду Ганспетер Байссер.

Бажаючий отримати стипендію від фонду Maximilianeum не може з власної ініціативи подати документи – кандидатуру пропонує лише школа. Окрім цього, їх чекає ціла низка випробувань, наприклад співбесіда в міністерстві освіти. “Я не мав жодних очікувань, адже я вважаю, що в таких справах багато залежить від везіння”, - розповідає Сюзанне Цвірляйн. "А потім я мала приємну розмову з екзаменаторами з іспанської та теології про арабські слова іспанського походження".

Кандидатам потрібно показувати не лише знання, наголошує керівник Ганспетер Байсер, але й продемонструвати палкий інтерес та відкритість до навчання в товаристві. Тут є всі умови для того, щоб розвивати таланти обдарованих студентів. Фонд пропонує мовні семінари, курси танців, філософські гуртки. Крім того, вітається, коли стипендіати розвивають свої хобі або проявляють соціальну активність. Клара і Сюзанне, наприклад, влаштовують музичні концерти для людей похилого віку. Інші відвідують заняття спортом або долучаються до служби добровільних пожежників.

Ганспетер Байсер керує фондом Maximilianeum

Ганспетер Байсер керує фондом Maximilianeum

Опікуватися талантами

Ситуація, коли від обдарованих студентів заохочують стипендією в обмін на “відмінний” атестат та соціальну активність, звична для німецьких реалій. Але стипендіати фонду Maximilianeum вирізняються тим, що ще й вони проживають разом. “Нам потрібно більше заохочувати особливо обдарованих студентів в університетах”, - вимагає експерт у питаннях освіти з Оснабрюка Клаудія Зольцбахер.

Професор педагогіки вже багато років праці присвятила вивченню питань щодо заохочення обдарованих. “У нинішніх масових університетах молодь зазвичай “губиться”. Зольцбахер переконана, що важливо створити всі умови для поглибленого розвитку здібностей студентів. Наприклад, дати їм можливість навчатися одразу на двох спеціальностях, відвідувати мовні уроки або курси з філософії, обмінюватися думками з іншими “супермізками”. І неважливо, чи йдеться про однокурсників, чи про експертів. “Але ми німці, на відміну від, наприклад, американців, соромимося випинати таланти. Більшість наших студентів навіть не люблять такого поняття як талановитий”, - каже вона.

Парламент федеральної землі Баварії та гуртожиток для обдарованих студентів в одній будівлі

Парламент федеральної землі Баварії та гуртожиток для обдарованих студентів в одній будівлі



Вигнанці серед однолітків?

“Як на мене, з талановитістю пов’язано багато проблем. Вона вводить в оману, адже стверджує, що людей можна взагалі класифікувати”, - вважає стипендіат Александр Едліх. Він вивчає фізику і юриспруденцію – дві спеціальності одночасно, як Клара. І навіть якщо студенти не називають рівень свого IQ, який для високообдарованих має становити не менше 130 балів, зрозуміло, що ці учні були одними з найкращих у школі.

Клара “перестрибнула” два класи. Школу вона закінчила за лічені тижні після її 17-го дня народження. Заздрісних поглядів чи відчуження з боку однокласників вона не відчувала. І Сюзанне, незважаючи на постійні високі результати в школі, завжди почувала себе комфортно в колективі. “Звісно, зовсім без дурних зауважень не обходилося. Особливо, коли я отримувала безліч “відмінно”, - визнає студентка. “Але з часом і однокласники стали більше цінувати додаткову допомогу”.

Розслабити звивини, напружити м'язи: Клара з захопленням згадує спортивне змагання

Розслабити звивини, напружити м'язи: Клара з захопленням згадує спортивне змагання

Обов’язковий елемент – навчання за кордоном

Уже під час навчання в школі більшість стипендіатів навчилися зі своїми високими здібностями уникати відчуження від однолітків. Отримавши стипендію, вони опинилися серед “собі рівних”. Але й на цьому етапі, студентам радять не замикатися у стінах Maximilianeum. Фонд пропонує можливості для розвитку талантів і за кордном.

Клара Фрейссмут вже була гостьовою студенткою в англійському Оксфорді. Тут, як вона розповідає, їй легше вдавалося комбінувати предмети, які вона вивчала в рамках юридичної та філософської спеціальності. Окрім цього, студентка отримала можливість познайомитися з особливим видом громади. “Я ніколи в житті не забуду, як ми веслували за Оксфорд, а сотні людей за нас палко вболівали”.

DW.COM