Добровільні розп′яття як символ віри | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 10.04.2009
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Добровільні розп'яття як символ віри

За щорічною традицією у Страсну п’ятницю сотні філіппінців піддають себе тортурам, яких понад дві тисячі років тому зазнав Ісус. Найвідважніші проходять цей шлях до кінця і дозволяють себе розіп’яти.

Філіппінці вірять у те, що добровільне розп’яття принесе благословення їхній родині.

Філіппінці вірять у те, що добровільне розп’яття принесе благословення їхній родині.

Як і кожного року, численні добровольці з числа жителів Філіппін надзвичайно реалістично відображають хресний шлях Ісуса до місця його страти. Десятки переважно молодих напівоголених католиків йдуть містами та селами, шмагаючи себе нагайками до знемоги у знак каяття перед Богом.


А у місті Сан-Фернандо, на північ від столиці Філіппін Маніли, 29 чоловіків і одна жінка цього року зголосилися бути розп’ятими на хресті. Таке видовище вже не перший рік приваблює у місто численних туристів та представників засобів масової інформації.


Сподівання на Божі щедроти


Усі ці наслідувачі Христа вірять у те, що добровільне розп’яття принесе благословення їхній родині. Тож, дехто з них «вмирає» на хресті вже шостий чи навіть десятий рік поспіль. Приміром, 48-річний Рубен Інає розповідає, що відколи він розпочав щорічно вдаватися до добровільного розп’яття, життя його сім'ї повністю змінилося. Йому вдалося побудувати будинок, придбати власну земельну ділянку, а також автомобіль та мотоцикл.


Болісна інтерпретація віри


Філіппіни – єдина країна у південно-східній Азії, більшість населення якої становлять християни. Понад 80 відсотків філіппінців – католики. Щоправда, керівництво католицької церкви не схвалює таких жорстоких релігійних ритуалів. Єпископ Деограціа Інігуез пояснює добровільні розп’яття та самобичування неправильним трактуванням віри. А от туристам незвична вистава, вочевидь, до смаку. Деякі з них навіть зважуються приєднатися до місцевих добровольців.


Бернд Муш-Боровська / Тетяна Бондаренко

Редактор: Наталя Неділько