«Добре, що Меркель їде в Київ. Погано, що лише на день» | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 17.07.2008
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Політика й суспільство

«Добре, що Меркель їде в Київ. Погано, що лише на день»

21 липня Україну вперше відвідає канцлер Німеччини Ангела Меркель. Чого очікувати від візиту? Чи підтримає ФРН шлях України в НАТО? Яку роль відіграє Росія? Інтерв’ю з київським політологом Олексієм Гаранем.

default

Пане Гарань, на саміті НАТО в Бухаресті в квітні Ангела Меркель відмовилася підтримати приєднання України до Плану дій з набуття членства, пославшись на те, що більшість населення це не підтримує. Українські власті заговорили про необхідність інформаційної кампанії, бо з’ясувалося, що українці мало знають про НАТО. Ви вже щось бачили або чули – як ведеться ця кампанія?

Я думаю, що аргумент Німеччини зараз не спрацьовує. Є приклади, в тому числі серед країн НАТО, коли на початку інформаційної кампанії більшість населення виступала проти, а потім – за. Наприклад, так було в Словаччині. Я думаю, що насправді основна причина, чому Німеччина не підтримувала ПДЧ для України, це була позиція Росії і традиційно тісні німецько-російські зв’язки. В цьому сенсі позиція Франції була відвертішою, бо вони прямо сказали: «Так, це позиція Росії».

Якщо говорити про інформаційну кампанію, то справді ми бачимо зараз її розгортання, появу різноманітної документальної продукції про вступ наших західних сусідів до НАТО. Ми бачимо спроби окремих політичних сил розгорнути цю кампанію, наприклад, «Наша Україна» проводила акції «НАТО – Так!». Але я думаю, що це запізно. Україна не скористалася своїм шансом на початку 2005 року, коли підтримка Ющенка була дуже високою. Тоді кампанія за членство в НАТО дала б позитивний результат. Зараз, коли особистий рейтинг президента сильно впав, гасло «помаранчевої революції» може дати зворотну реакцію.

Гаразд, інформаційна кампанія триває, але в Німеччини є сумніви ось із якого питання. Після саміту НАТО в Бухаресті президент Ющенко звільнив посла України в Німеччині. Нового досі не призначив, хоча минуло понад три місяці. Чи можна за таких обставин вважати, що Україна справді хоче говорити з Німеччиною про НАТО?

У мене немає підстав сумніватися, що Ющенко особисто хоче, щоб курс на приєднання до ПДЧ був успішним. На мою думку, погано було пояснено, чому так швидко звільнили посла Долгова. Виглядало так, що його зробили винним. Хоча з іншого боку, пан Долгов зараз керує зовнішньополітичним департаментом у секретаріаті президента. Затримка з призначенням нового посла не працює на просування України до ПДЧ.

Чого Ви очікуєте від візиту Меркель до Києва?

Я дещо розчарований тим, як німецька сторона спланувала візит пані Меркель до України. Він буде лише одноденним. Цього мало, щоб познайомитися не лише з країною, а тими думками, які є в українському суспільстві…

…Тим не менше Меркель знайшла час на зустріч із лідером опозиції Януковичем. Що вона почує від нього не важко передбачити – Партія регіонів проти вступу України в НАТО. А Тимошенко і Ющенко? Чи єдине керівництво України в питанні НАТО?

…але все одно, добре, що пані Меркель буде в Києві. В політиці дуже важливо не те, що відбувається ззовні, а те, що відбувається в тому числі в ході приватних бесід. Це можуть бути знаки, символи, які дозволять поглибити порозуміння між лідерами окремих країн. Якщо говорити про позицію Ющенка і Тимошенко, то розбіжності, на яких іноді наголошують, дещо перебільшені. Той факт, що «лист трьох» (Ющенка, Тимошенко, Яценюка) був підписаний, і Тимошенко пішла на це, хоча розуміє, що ця ідея не користується підтримкою в українському суспільстві. Це свідчить про її принципову позицію. Позиція всіх основних політичних сил збігається в одному – вступ України в НАТО за результатами всеукраїнського референдуму.

Мінус, я думаю, полягає в тому, що європейці і німці в тому числі, дивляться на політичну нестабільність в Україні, й це може бути головною перешкодою для приєднання України до ПДЧ в грудні. Якщо політична нестабільність триватиме, якщо президент і прем’єр говоритимуть різними голосами у внутрішній політиці, це буде поганим сигналом для Заходу.

Ви сказали, що Німеччина зважає на позицію Росії в українському питанні. Днями Росія затвердила нову концепцію зовнішньої політики, де записано, що вона проти вступу України та Грузії до НАТО. Чи може Москва заблокувати вступ України до альянсу?

Я думаю, що на російську позицію впливатимуть два моменти. Перший, це загальна політична ситуація в світі. Крім цього, на позицію Росії безумовно впливатиме ситуація в самій Україні. Та нестабільність, яка зараз є в Україні, більше працює проти України, ніж позиція Росії.

Ваш прогноз – які шанси України приєднатися до Плану дій з набуття членства на саміті НАТО в грудні?

Якщо ситуація не стабілізується, Україна навряд чи зможе отримати ПДЧ. Якщо не буде протистояння між президентом і прем’єром, тоді шанси 50 на 50.

Олексій Гарань – політолог, професор Києво-Могилянської Академії. З ним розмовляв Роман Гончаренко.

Реклама