Джамала: ″Мені дуже складно впоратись з емоціями на сцені″ | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 13.05.2016

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Джамала: "Мені дуже складно впоратись з емоціями на сцені"

Українська співачка Джамала здобула перемогу на "Євробаченні-2016". У бесіді з Deutsche Welle напередодні фінального виступу вона розповіла про свої почуття, емоції та надії.

Джамала

Джамала

DW: Вчора, під час виступу на телеекрані, видно було сльози на Ваших очах. Це були сльози від хвилювання чи співпереживання за долю рідних?

Джамала: Я автор цієї пісні, відповідно, кожне слово і кожна нота в ній неспроста. І звісно, я щоразу це переживаю. І як говорила раніше, найбільшою проблемою цієї пісні виявилось те, що мені дуже складно впоратися з емоціями на сцені. Бути в стані, але не завадити собі захлинутися своїми емоціями. Це були сльози від хвилювання, гордість від того, що я співаю на таку величезну аудиторію, на мільйонну аудиторію, свою історію, своєї прабабусі. Я подумки присвячувала їй усе своє виконання. Це для мене було дуже важливо.

Перед вашим виступом виник інцидент - російські пранкери зателефонували Вам, представились помічниками Петра Порошенка і змусили Вас сказати слова, що "у цій пісні сказано більше, ніж Ви думаєте". Чи можете розповісти, як це все відбувалося?

Смішно, що ті, хто телефонував, не змогли мене спровокувати – немає чого чекати, ніякого підтексту. Більше, ніж Ви думаєте. Тому що це не лише про кримських татар, це про біль у цьому світі. Це про Голокост, про геноцид, репресії. І відкриттям фестивалю "Євробачення", фестивалю, як говорить мій дідусь - легковажної пісні, був перформанс від "The Grey People"("Сірі люди"), які показали, як Швеція приймала біженців. Тому "більше, ніж ви думаєте" - це не про 1944 рік, це адресовано усім людям, які думають про себе як про маленьких царів, що можуть керувати долями інших – вирішувати, як їм жити і позбавляти їх життя.

Що Вам дає впевненості в тому, що така серйозна тема на фестивалі все-таки розважальної музики в суботу ввечері, коли люди зацікавлені у вечірках, викликає в них підтримку і розуміння Вашої пісні?

Я не можу знати, як проголосує Європа. Я лише знаю, що небайдужих людей більше, ніж ми думаємо. І ті, у кого були справді такі переживання, пов’язані з минулим чи теперішнім - вони це відчують. Навіть не розуміючи англійської чи кримськотатарської - вони це зрозуміють через музику. Тому я б дуже хотіла, аби мене підтримали. Але насправді - вже неважливо, яке місце. Тому що сталось те, чого мені хотілося - розповісти цю історію на своєму невеличкому музичному рівні, звернутися до людей. Можливо, це звучить надзвичайно наївно, але мені здається, що з цього і складається мистецтво - кожен у своїй сфері робить все що може для того, аби це божевільний світ був хоча б на краплю кращим. Хтось малює шалені картини, знімає кіно.

Співачка під час інтерв'ю DW

Співачка під час інтерв'ю DW


Я вчора ще раз передивилась "Список Шиндлера" і плакала, думала : "Боже, навіщо я це роблю". А для того, щоб не забути, розумієте? Так, я себе емоційно дуже перевантажую, але роблю це, щоб не забути. І тому ця пісня - аби пам’ятали, що таких моментів не має бути. Ніколи в житті. Не може таке відбуватися з народами зараз, адже нам треба вчитися і нарешті ставати справжніми людьми.

Ви говорили про рівень, про музику, завдяки якій люди можуть зрозуміти Вашу пісню. Цей рівень значно покращився в порівнянні з національним відбором. Світлові ефекти, костюми. Хто стоїть за цим?

Ой, дуже Вам дякую за це питання. Звісно, покращився, я і не чекала, що поїду на "Євробачення". Я лише співала для всієї країни, для цілої України, і в цьому не було навіть номеру. Це було тільки виконання пісні. А тут справді - повноцінний перформанс, повноцінний номер. Режисер - Костянтин Томельченко, автор сукні - Іван Фролов, автор усіх цих неймовірних малюнків, графіки, головних малюнків… Тобто така невеличка команда людей і створила номер, яким ви його побачили.

На національному відборі члени Національного журі Руслана і Андрій Данилко були дещо скептично налаштовані до Вашої пісні. Що б зараз Ви їм могли сказати?

Андрій Данилко вже написав, що вірить, вболіває, любить. Мені не звикати - завжди доводиться трішечки доводити, що це має право на життя. Завжди і з усіма альбомами, яких у мене на сьогодні лише чотири. І щоразу спочатку кажуть : "Ой, що це таке дивне, якась суміш незрозуміло чого - соул, поп, джаз, фолк, все на купу, що це за фігня". І через певний час люди кажуть: "О, Джамала, цікаво!". Я вже звикла до того, що мені постійно з усіма треба бути через "будьте так ласкаві" і через емоції та свою чесну працю я доводжу, що це має право на існування.

І у Вас є прекрасна можливість робити це на "Євробаченні"...

Так, прекрасна можливість, прекрасна сцена, прекрасні учасники, погодьтесь. Я вчора сказала на прес-конференції: "Тут чудовий концерт!" Дякувати Богу, це стало мало бути схожим на конкурс "Євробачення", а більше - на конкурс окремих світів. Усі цього року старались і з віджеінгом, музикою і продакшном музичним, наприклад, як Австралія. Її пісня для мене звучить як сильна саме в музичному продакшені.

А пісня Лазарєва теж може бути…

Пісня Лазарєва дуже продумана з точки зору всіх цих рецептів хіту, математично виміряно, на якій хвилині і секунді має бути приспів і як він має звучати, але на жаль, мене програмна музика мало цікавить. Я більше люблю дивне - от мені більше грузини подобаються.

DW.COM