День Конституції, яку регулярно намагаються змінювати | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 28.06.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

День Конституції, яку регулярно намагаються змінювати

28 червня 1996 року було ухвалено Конституцію України. За цей час вона зазнавала і змін, і повернення до витоків. Бажання змінювати Основний закон у багатьох політиків досі не зникло.

default

Після ухвалення української Конституції 1996 року документ називали проривним і хвалили не лише в Україні, але й на міжнародній арені. Та верховенство закону і права, проголошені в Основному законі, так і не були закріплені де факто в суспільних відносинах всередині держави, каже народний депутат України, представник фракції НУНС, який тоді був членом конституційної комісії, Володимир Стретович. У розмові з Deutsche Welle він розповів про тодішні постійні суперечки з президентом щодо розподілу повноважень, перманентні дискусії, безсонну ніч, знищенні запаси морозива і шампанського у парламенті після ухвалення документа та "девальвацію" надбань основного закону через постійні намагання внести до нього зміни.

Чи варто змінювати?

«На моє переконання, Конституція 1996 року є абсолютно збалансованим документом для розумних людей – патріотів цієї держави. Її треба чіпати в останній момент. А наші політики вважають, що треба писати Конституцію під себе: як їм зручно, такою вона і має бути. Конституція не пишеться під президента – Конституція пишеться під народ, під майбутнє», - каже Стретович. Він позитивно розцінює повернення до першої редакції Основного закону завдяки рішенню Конституційного суду минулого року.

Змінювати Конституцію прагнула як попередня, так і теперішня влада. Нині український президент Віктор Янукович заявляє, що в державі має з’явитися чи не ідеальний Основний закон. Водночас, як каже Стретович, грані ідеалу розмиті. «Я на місці сьогоднішнього політикуму забув би про конституційні зміни, не грів би цю тему, а просто буквально вимагав би від кожного чиновника жити по Конституції – там все виписано. І якщо президент не схильний до узурпації влади, якщо в нього немає диктаторських замашок, то він би дуже вміло використовував наявні в нього важелі впливу», - каже депутат.

Дублювання повноважень

По-іншому майбутній конституційний процес бачить депутат Верховної Ради попередніх скликань Ігор Юхновський. І хоча він так само підтримує скасування внесених 2004 року змін до Основного закону, які, на його переконання, «розбалансували співвідношення повноважень між гілками влади», наявний документ він вважає далеко не ідеальним.

«Ми маємо величезну тавтологію всередині Кабінету міністрів – ми маємо президію Кабміну, маємо Кабінет міністрів з величезним апаратом, маємо міністерства, де апарат міністерства є залежним від апарату Кабміну. Також у Конституції 1996 року не виписані відносини між адміністрацією президента і виконавчою владою – Кабміном. Тому ми маємо дублювання», - пояснює він, додаючи, що "нині президент може втручатися у всі ділянки виконавчої влади, не несучи при тому ніякої відповідальності".

На думку Юхновського, у новій редакції Основного закону варто було би удосконалити адміністративну систему управління в Україні: «Сьогодні фактично головною ділянкою в управлінні держави є район – там формується місцевий бюджет. Ми маємо порядку 625 районів. Кожен з них має в собі близько 40 сіл, а це забагато, через що вони стають абсолютно безправними з точки зору фінансового і бюджетного забезпечення», - каже він.

Водночас у те, що теперішній склад парламенту спроможний ухвалити подібні зміни до Основного закону, Юхновський не вірить. А на запитання, чи можуть взагалі такі пропозиції бути врахованими під час підготовки проекту конституційних змін, він відповідає, що все залежить від того, хто конкретно писатиме документ. Володимир Стретович теж сумнівається у спроможності змінити Конституцію силами нинішнього парламенту. Водночас і Володимир Стретович, і Ігор Юхновський наголошують, що найголовнішим завданням влади нині є забезпечення майбутніх вільних демократичних виборів до Верховної Ради, а від того, наскільки це відповідатиме дійсності, залежить і майбутнє конституційного процесу.


Автор: Данило Білик

Редактор: Наталя Неділько

DW.COM