Голуби для Тарантино й кішка для Джеймса Бонда | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 02.08.2010
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Голуби для Тарантино й кішка для Джеймса Бонда

Попри спецефекти й тривимірність, кіноіндустрія не може обійтися без простих ремесел. Одне з них – виготовлення опудал тварин. Німець Інґо Копманн займається цим вже 30 років. Йому роблять замовлення навіть в Голівуді.

default

Голова мертвої гуски звисає зі столу. Інґо Копманн вмілими рухами робить потрібні надрізи на тілі птахи, розрізає м’язи й пір’я, а потім професійно витрушує нутрощі в пластикове відро поруч зі столом. Те, що може викликати огиду чи шок у звичайного споглядача такої процедури, є рутиною для виробника опудал.

Він, як і його співробітник Дирк Штьове, навіть не натягують гумові рукавички під час роботи. «Я не сприймаю мою роботу як щось огидне. Адже це – свіже м'ясо, тварини були здорові, тому нічого боятися»,- каже Інґо Копманн.

Мертві звірі не смердять

Він препарує звірів з 10-літнього віку, каже Копманн. Перший раз, пригадує, знайшов мертвого птаха, відрізав йому крило й взяв із собою додому для детальнішого аналізу. Однак через деякий час крило почало смердіти. Тоді хлопець замислився над тим, що треба зробити, аби уникнути того смороду, й упродовж років з тієї ідеї постала його професія й фірма. Нині Копманн настільки успішний у галузі виготовлення тваринних опудал, що він вже неодноразово вигравав європейські першості в цій галузі.

На початку 80-их років його майстерністю зацікавилася кіноіндустрія. «Одним з моїх перших досвідів у кіно стало оздоблення гамбурзької кнайпи для стрічки Райнера Вернера Фассбіндера Querelle. І через цю стрічку мені поталанило «зробити собі ім’я», й мене почали знову й знову запрошувати для виготовлення реквізитів для кіно», - пояснює Інґо Копманн.

Ingo Kopmann Berliner Präparationswerkstatt Flash-Galerie

Інґо Копманн та Дирк Штьове за роботою

Утім, простим виготовленням опудал тварин виробники кіно почасти не обмежуються. Дедалі частіше німецькому майстру доводиться оснащати ці опудала спеціальною технікою, адже для багатьох сюжетів вони мають виглядати якомога живішими. Тобто, собаки ще повинні вміти кусати, кішки прижмурювати очі, збиті машинами косулі ще повинні показувати останні моменти життя.

Птахи з вибухівкою

Але про одне замовлення Копманн згадує особливо. Пару років тому до нього звернулися для співучасті у виготовленні реквізитів для фільму «Безславні покидьки» відомого американського режисера Квентина Тарантино. Для нього він мав зробити опудала білих голубів. «У стрічці в них мали стріляти. Для цього мені довелося «замінувати» цих птахів, щоб вони вибухали в повітрі й складалося враження, що вони розпадаються на шматки, як від куль»,- розповідає Інґо Копманн.

Ingo Kopmann Berliner Präparationswerkstatt Flash-Galerie

Експонати у майстерні Копманна

А ще він робив опудала тигру для американської стрічки «В як Вендетта», а фільм про Джеймса Бонда одного разу знімався з опудалом кішки, яке зробив Копманн. Взагалі, каже майстер, співпрацювати з Голівудом – дуже приємно. «У них просто більше грошей, тому можна вільніше себе почувати. Якщо їм треба для фільму одну тварину, то замовляють вони одразу кілька, щоб було й для репетиції. Так, у «Безславних покидьках» у кадрі було всього два голуби. Але американці замовили й заплатили за вісім птахів»,- пояснює Копманн.

Без морозильника роботи не буде

Морозильник – найважливіший агрегат у роботі майстра з виготовлення опудал тварин. У майстерні Копманна їх стоїть цілих десять. Вони вщент заповнені тілами мертвих тварин, які приносять мисливці чи постачають зоопарки. Мертві мавпи, рисі й вовки ще чекають на те, щоб їх перетворили на опудала. Для музеїв, приватних колекцій, а, може, й знову для кіно.

Сучасні технології в кіноіндустрії Копманн не вважає прямою конкуренцією своєму ремеслу. Це він помічає за кількістю замовлень на опудала, які надходять до нього. Початкова ціна на виготовлення одного такого тваринного препарату не дуже висока – всього 250 євро. До речі, Копманн не вважає свою роботу якоюсь брудною чи гидкою й зізнається: «Звісно, живими звірі мені подобаються найбільше. Але, на жаль, я не можу повертати їх до життя. Якби у мене був такий дар, то я вже був би мільйонером».

Автори: Надин Войчик, Леся Юрченко

Редактор: Захар Бутирський

Реклама