Голова є, грошей немає – «клуби винахідників» у Німеччині | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 21.03.2009
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Головна

Голова є, грошей немає – «клуби винахідників» у Німеччині

На батьківщині вони працювали в престижних лабораторіях, у Німеччині – живуть на соціальну допомогу. Емігранти-технарі з колишнього СРСР об’єднуються в клуби, щоб просувати свої ідеї.

Замість лабораторії - кімната з двома комп’ютерами.

Замість лабораторії - кімната з двома комп’ютерами.

Спалювати їх шкода. Єфим Марголін придумав інше застосування для старих автомобільних шин – різати їх на смужки і плести мати, гумові килимки. Марголін оформив патент і чотири роки тому отримав за свій винахід відзнаку на інноваційному конкурсі в Кельні. Але далі справа не пішла, шкодує колишній росіянин: «Це дуже міцні мати. Раніше їздили на шинах, тепер можна їздити по них. Їх можна розкладати на будівельних майданчиках, укріплювати дамби, що завгодно».

Проблеми виникли з реалізацією. «Мені потрібен спеціальний інструмент, щоб автоматично різати шини. Я спитав одну фірму. За 45 тисяч євро вони готові мені такий станок зробити. Але в мене немає грошей».

Клуби винахідників

Раніше 61-річний Марголін працював геофізиком у Сибіру. Сьогодні він живе в Німеччині й отримує соціальну допомогу. Як правило, це 345 євро на місяць плюс оплата квартири і медичного страхування.

Таких, як він, у ФРН багато. Іммігрантам з колишнього Радянського Союзу, яким за 40, важко знайти нову роботу за фахом. Особливо багато серед них робітників технічних спеціальностей: інженерів, фізиків, геологів. Вони збираються в такі собі «клуби винахідників».

Марголін є членом кельнського клубу IWIS – це німецька абревіатура, що складається зі слів «ідеї», «наука», «ініціативи», «творчість».

Зиновій Гольдберг очолював лабораторію на машинобудівельному заводі в Санкт-Петербурзі й зробив у той час 16 винаходів. Звичайно, в Росії були інші умови праці. «Там у мене була лабораторія, інструменти, матеріали - все. Була можливість перевірити результати. Тут цього всього немає. Тому треба переключитися на більш прості речі», - каже Гольдберг.

Інструменти з блошиного ринку

У клубі IWIS чоловіки збираються в одній малесенькій кімнаті з двома комп’ютерами. Грошей, які вони отримують від держави, пожертв та членських внесків ледь вистачає на інтернет, чорнила для принтера та раз на рік – візит на технічну виставку. Інструменти й матеріали вільні винахідники нерідко купують на блошиному ринку. Головне – це мати місце для дискусій, каже Гольдберг: «Деяким винахідникам ми вже помогли оформити патент. Наприклад, розписати формулу. Спочатку вони трохи побоюються розповідати, але пізніше це минає».

Винахідники бояться одного – що їхній винахід використає хтось інший. Зиновій Гольдберг розповідає, що винайшов сенсор для вимірювання тиску в двигуні внутрішнього згоряння. Особливість його в тому, що сенсор не потребує охолодження. Гольдберг запропонував його кільком виробникам вимірювальної техніки. З деякими навіть листувався.

«Фірми намагалися витягти з мене інформацію, але реалізувати ідею і платити за це гроші ніхто не схотів», - каже він розчаровано.

Фірми не хочуть платити

Беате Трой з Кельнського Інституту німецької економіки координує роботу клубів винахідників. Вона не приховує, що крадіжки ідей справді трапляються. «Але це швидше виняток, ніж правило. Хоча існують фірми, які чекають на інформацію від винахідників чи знаходять її в інтернеті. Сьогодні ж усе доступно. Тому ми попереджаємо їх: добре захищайте ваші патенти, звертайте увагу на формулювання. Якщо патент оформлено професійно, то вкрасти ідею складно».

Трой закликає німецький бізнес скористатися науковим потенціалом емігрантів, які колись піднімали науку в СРСР, а сьогодні сидять без роботи в Німеччині. Досі члени клубів винахідників представили понад 200 інновацій, 60 людей заснували власні фірми.

Замкнене коло

Поки що винахідникам пропонують семінари, на яких їх учать писати бізнес-плани, оформляти презентації та пілотні проекти, щоб потім успішно просувати їх на ринок. І все ж таки головна проблема залишається. Беате Трой: «Винахідникам просто бракує грошей для реалізації їхніх ідей, для хорошого прототипу, для оформлення патенту, для маркетингу. Так, виходить якесь замкнене коло».

Матильда Йорданова-Дуда / Роман Гончаренко

Редактор: Євген Тейзе