Генсек ОБСЄ про головування України: В нас не треба складати іспит | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 18.02.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Генсек ОБСЄ про головування України: В нас не треба складати іспит

Генеральний секретар ОБСЄ Ламберто Заннієр в інтерв'ю DW розповів про те, як критика внутрішньополітичної ситуації в Україні впливає на її головування в організації та поділився своїми очікуваннями.

Італійський дипломат Ламберто Заннієр з 2011 року обіймає посаду генерального секретаря Організації з безпеки та співпраці в Європі. В інтерв'ю Deutsche Welle Заннієр розповів про свої очікування від головування України в ОБСЄ, шанси на вирішення Придністровської проблеми та пошук балансу в роботі організації.

DW: Пане Заннієр, Україна в 2013 році уперше очолила ОБСЄ. Чого Ви очікуєте від її головування?

Ламберто Заннієр: Ми від самого початку бачили, що Україна прагне зробити своє головування в ОБСЄ успішним. Київ хоче використати його, щоб показати себе з позитивного боку. Це є виправданим. Пріоритети українського головування я вважаю реалістичними. Вони беруть до уваги позиції різних груп всередині організації. Сама Україна не належить до якоїсь певної групи чи військового альянсу. Україна може відіграти роль чесного посередника. Поки що я бачив позитивний внесок у роботу ОБСЄ.

Яких конкретних ініціатив Ви очікуєте?

Ми очікуємо прогресу, наприклад, із молдавсько-придністровського врегулювання. У Львові буде зустріч із цього питання (інтерв'ю було записане до відмови придністровського лідера зустрітися з прем'єр-міністром Молдови у Львові в межах переговорів у форматі "5+2" 19-20 лютого - Ред.). Звичайно, мова йде про конфлікт на українському кордоні, у неї власний інтерес.

Але я бачив, що Україна використовує свої знання проблем регіону, щоб зрушити цей прогрес. Ми не очікуємо, що такі проблеми можуть бути вирішені за один вечір, але сподіваємось побачити більше прогресу. Особливо щодо Молдови. Минулий рік був успішним, і ми сподіваємося, що тенденція збережеться і цього року. Український міністр закордонних справ вже відвідав і Молдову, і Придністров'я. Я вважаю, це позитивний почин.

Європейський Союз критикує Україну за "вибіркове правосуддя". Наприклад – суд і вирок екс-прем'єру Юлії Тимошенко. Наскільки це велика проблема для головування України в ОБСЄ?

Під час поїздок міністрові закордонних справ України іноді доводиться відповідати на жорсткі запитання. Можливо, від одних членів ОБСЄ таких запитань більше, ніж від інших. Давати відповіді – справа українців. Якщо казати про правила ОБСЄ, важливо, щоб ці проблеми не стосувались головних принципів організації. Наш підхід полягає в тому, щоб країна, яка головує, була прикладом. Ми очікуємо, що Україна зробить усе, аби продемонструвати повну відданість принципам верховенства права.

Міністр закордонних справ України Леонід Кожара

Міністр закордонних справ України Леонід Кожара

Але ж поки, на думку західних країн, Україна фактично порушує цей принцип. Ви так не вважаєте?

В нас діє принцип оцінки однієї держави іншими (peer review). Я не можу судити, наскільки та чи інша країна відповідає принципам ОБСЄ. Моя робота – допомогти їм стати краще. Я сподіваюсь, що це оцінювання не буде заважати позитивній роботі головування. Це внутрішнє українське питання, на яке існують різні точки зору. Є, звичайно, і стурбованість. Рішення про українське головування в ОБСЄ було ухвалено спільно, у тому числі країнами, які нині критикують Україну.

Як усе-таки може бути, що країна, яку ОБСЄ критикує, наприклад, за порушення на парламентських виборах 2012 року, тепер очолює ОБСЄ і повинна подавати приклад?

В нас у ОБСЄ немає принципу, за яким країна повинна складати іспит, щоб головувати. Країни перебувають на різних стадіях внутрішнього розвитку. Є молоді країни, які виники після розпаду СРСР, колишньої Югославії. В них демократичні інститути розвивались 20 років. Гадаю, що потрібно сприймати речі з цієї перспективи. Якщо подивитися на принципи роботи ОБСЄ, я вважаю, що проблеми є у багатьох країнах, у тому числі – на Заході. Що стосується виборів, то у доповідях про вибори в декотрих "старих демократіях" теж можна знайти повідомлення про проблеми.

Наскільки голос України в ОБСЄ ослаблений через ситуацію з Тимошенко?

Я б сказав, що голос України в ОБСЄ поважають як голос голови та голос колективної організації. Українці добре вчинили, провівши лінію між роллю на чолі організації та їхніми внутрішніми питаннями, які існують і якими вони займаються по-іншому. Я зі свого боку маю працювати з Україною, яку, повторюю, на посаду голови обрали всі. Моє завдання – зробити це головування успішним. Тому я вітаю, що ці запитання не висуваються надто на передній план у контексті ролі України як голови.

В ОБСЄ з деяких пір точиться суперечка між західними країнами і країнами колишнього СРСР. Росія, наприклад, звинувачує спостерігачів ОБСЄ на виборах у втручанні у внутрішні справи. Як вирішити цей спір?

Я б не сказав, що це суперечка, але це – важкий діалог. ОБСЄ – дуже прозора організація. Вона демонструє те, що відбуваєтсья у реальному світі. Є різні пріоритети безпеки у залежності від того, хто і де перебуває. Якщо казати про росіян та країни НАТО, і навіть про інші країни у самому НАТО, можна почути різні акценти. Іноді відбуваються зіткнення різних підходів, які впливають на пріоритети организації. Є відчуття, що організація втратила баланс.

Що Ви маєте на увазі?

Діяльність у сфері людського виміру – все, що стосується прав людини, демократизації, свободи ЗМІ, ситуація з нацменшинами, все це дуже добре розвинено. Я вважаю, що це дуже позитивно. Але сталося так, що ОБСЄ втратила швидкість в інших галузях. Економічний вимір слабкий, політико-військовий вимір, наприклад, контроль над озброєннями, кризові ситуації, вимагають нових відповідей, і ми цим займаємося.

Росія та інші країни кажуть, що ми робимо забагато у галузі людського виміру порівняно з іншими. Крім того, є географічний аспект. Наші місії роблять свою справу дуже добре. Гадаю, це всі визнають. Але ми присутні переважно у колишньому радянському просторі і у колишній Югославії, а не на Заході. Це створює візуальне враження про незбалансованість організації, їй потрібен географічний фокус.

DW.COM