Гейбі-бум. Як живеться одностатевим родинам з дітьми у Німеччині | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 13.08.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Гейбі-бум. Як живеться одностатевим родинам з дітьми у Німеччині

Два роки тому одностатеві батьки в Німеччині отримали право спільно всиновлювати дітей. Бажаючих це зробити - дедалі більше. З якими проблемами стикаються "веселкові родини" у ФРН?

Дитина з двома татками на ігровому майданчику

Дитина з двома татками на ігровому майданчику

Станом на 2016 рік (це останні дані Федерального статистичного відомства) у Німеччині налічувалося 95000 одностатевих родин. У таких сім'ях жили біля 14000 дітей - переважно йдеться про рідних дітей одного з партнерів. На той момент "веселковим сім'ям" - так одностатеві родини називають у Німеччині - спільно всиновлювати некровних дітей не дозволялося. Однак у 2017 році, коли набув чинності закон про "шлюб для всіх", вони отримали таке право на рівні з гетеросексуальними парами. На думку експертів, за останні роки у ФРН спостерігається гейбі-бум. Поєднання слів "gay" та "baby" ввели в обіг соціологи за аналогією до бебі-буму.

Всиновлення у Німеччині і для гетеросексуальних пар - тривалий і нелегкий процес. Однак для одностатевих пар він пов'язаний зі ще більшими бюрократичними труднощами. Без допомоги консультантів їм часто не обійтися. У Кельні одностатевим родинам допомагає громадська організація Rubicon. У ній є спеціальний відділ, який фінансується міською адміністрацією. А керує ним соціальна працівниця Сара Діонісіус (Sarah Dionisius). Вона розповіла DW, з якими проблемами до організації звертаються одностатеві сім'ї і як їм допомагають.

Соціальна працівниця Сара Діонісіус із кельнської громадської організації Rubicon

Соціальна працівниця Сара Діонісіус із кельнської громадської організації Rubicon

Три способи всиновлення дітей

За словами Сари Діонісіус, найчастіше до неї за консультаціями звертаються пари, які мріють всиновити дітей. "Для "веселкових сімей", яких у Кельні більше 4000, існує три можливості усиновлення, - розповідає консультантка. - Найпростіша - якщо в одного з партнерів уже є кровна дитина". Таких дітей більше в родинах лесбійок. Жінка, яка перебуває в шлюбі з матір'ю дитини, може усиновити цю дитину за умови, якщо батько дитини не встановлений, позбавлений батьківських прав або якщо дитина народилася внаслідок штучного запліднення. "Якщо ж у дитини є офіційно визнаний батько, то усиновлення неможливе доти, доки він добровільно не відмовиться від своїх батьківських прав", - підкреслює Сара Діонісіус.

Другий спосіб - усиновлення сиріт і дітей з неблагополучних родин, які перебувають у дитячих будинках. До нього частіше вдаються гей-пари. І третій спосіб - взяти під опіку дітей, батьки яких не можуть їх виховувати за станом здоров'я або з інших причин - скажімо, якщо вони проявляють агресію до дітей.

Оформлення опікунства або усиновлення триває щонайменше рік. У цьому процесі беруть участь не тільки органи опіки, а й співробітники відомства в справах дітей та молоді. Бажаючих усиновити дітей ретельно перевіряють на предмет фінансової спроможності, психічного здоров'я, здатності виховувати дітей.

Експерти про позитивний досвід

Існує думка, що одностатевим парам не можна довіряти виховання дітей: мовляв, дитині краще, коли у неї є мама і тато. Сара Діонісіус, виходячи зі свого досвіду роботи з "веселковими сім'ями" і висновків експертів, які досліджували цю проблему, категорично з такою думкою не згодна. "Є багаторічні репрезентативні дослідження в США, а тепер і в Німеччині, автори яких дійшли висновку, що жодної шкоди дітям в одностатевих сім'ях не заподіюється", - зазначає соціальна працівниця, яка сама пише дисертацію на тему виховання дітей одностатевими сім'ями.

Сара Діонісіус наводить приклад масштабного дослідження, яке провів Державний інститут вивчення сім'ї при Бамберзьком університеті в співпраці з Інститутом ранньої педагогіки в Мюнхені. Впродовж трьох років (2006- 2009) вчені проводили опитування представників одностатевих сімей - в інтерв'ю брали участь 1059 батьків. Крім того, було опитано 123 дитини віком від 10 до 18 років. Були проведені й інтерв'ю з 29 експертами: юристами, сімейними терапевтами, вчителями, вихователями, працівниками відомств у справах дітей та молоді, які розповіли про свої спостереження під час роботи з дітьми з одностатевих родин.

"Дослідники дійшли висновку, що одностатеві батьки нічим не поступаються у своїй компетентності гетеросексуальним батькам", - підкреслює Сара Діонісіус. Як правило, гомосексуальні батьки намагаються уникати жорстких санкцій по відношенню до дітей. Сімейний клімат в одностатевих родинах характеризується як позитивний, він вирізняється відкритістю і можливістю говорити на будь-які теми. "В одностатевих сім'ях діти найчастіше бажані, їхні батьки з великою відповідальністю і цілком усвідомлено йшли на те, щоб вони з'явилися на світ, а якщо це було неможливо - щоб були усиновлені. Це дуже важливий фактор, який пояснює сприятливу атмосферу", - резюмує соцпрацівниця.

Дослідники з Інституту вивчення сім'ї в Бамберзі дійшли висновку, що самі діти й підлітки, які виховуються одностатевими батьками, у цілому позитивно оцінюють свої родини і не відчувають себе чогось позбавленими. Окрім того, діти змальовують переважно позитивні реакції з боку друзів на їхню сімейну ситуацію. Однак деякі діти висловлювали й побоювання з приводу можливих негативних реакцій з боку інших людей і дискримінації.

Суспільство має стати більш відкритим

У центрі уваги кандидатської дисертації Сари Діонісіус - лесбійські пари, але вона описує різні форми родин, у яких виховуються діти. У тому числі йдеться й про зведені сім'ї, коли в дітей є кілька батьків - і рідних, і нерідних.

Соцпрацівниця наводить приклад, коли на порозі будинку лесбійської родини раптом з'являється "донор сперми" (так його жінки називали між собою) разом зі своєю матір'ю, аби побачити новонароджену дитину. Тоді це було несподівано і дивно. А сьогодні неофіційний батько бере активну участь у вихованні свого сина, а в дитини, окрім трьох батьків, стільки ж бабусь і дідусів. "Клаптикові сім'ї" - досить поширене явище в середовищі гомо- і бісексуалів", - підкреслює Сара Діонісіус.

Незважаючи на зрівнювання в правах на рівні законодавства, деякі "веселкові родини" в Німеччині все ж відчувають несприйняття з боку суспільства й навіть дискримінацію. За словами соцпрацівниці з Кельна, до неї і її колег зверталася сім'я, якій відмовили в оренді житла, дізнавшись, що йдеться про одностатеву пару з дитиною. Також Діонісіус пригадує приклади, коли дітям з одностатевих сімей відмовляли у місці в дитячому садочку.

Трапляється, що дітей з одностатевих сімей не запрошують на дитячі свята та дні народження. У перших двох випадках справи були передані до Федеральної антидискримінаційної служби в Берліні, а в інших - з людьми велися роз'яснювальні розмови. У Rubicon на постійній основі працюють групи самодопомоги для матерів з немовлятами, батьків-геїв, матерів-одиначок. Сара Діонісіус вважає, що німецьке суспільство ще недостатньо відкрите до "веселкових родин", тому тут - непочатий край просвітницької роботи.

DW.COM