Війна через телевізор шкодить дітям | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 22.12.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Війна через телевізор шкодить дітям

Психологи застерігають, що показ телебаченням війни на Сході України глибоко травмує психіку дітей. Вони радять батькам ретельно контролювати перегляд теленовин дітьми.

Телевізор у їхньому домі працює ледь не цілодобово. Відтоді як їхнього тата мобілізували та відправили воювати на схід України, дев'ятирічна Оксана та шестирічний Данило Заболотнюки з Вінниччини щораз сподіваються побачити його в теленовинах, які сім'я дивиться майже на всіх каналах, аби не пропустити чогось важливого.

"Україна переможе Росію. Мій тато прикордонник, він не пустить Путіна в Україну", - не по-дитячому серйозно міркує Данило. При цьому їхня мама плаче. "Я розумію, що діти не повинні всього цього бачити і чути про вбитих, кров і всю політику. Але вони надіються, що тата покажуть по новинах. Ми його не бачили з вересня. У грудні обіцяли ротацію, але знову її перенесли на невизначений час", - виправдовується Тетяна Заболотнюк.

Небезпечні дорослі емоції

Втім, попри емоції, психологи радять батькам нині обмежувати дітям доступ до інформації, яка надходить з теленовин, адже вона негативно впливає на психіку дитини. "Для дитини це все важко сприймати. Вона перебуває в стресовій ситуації війни, про яку говорять з телевізора, радіо, інтернету. Аби зберегти свою дитячу цілісність, батьки мають бути буфером між тим, що відбувається в країні, і тим, що відбувається з дитиною. Її психіка тільки формується. Тому нинішня безконтрольність інформації, яку сприймає дитина, може мати серйозні наслідки у старшому віці", - застерігає член правління асоціації психологів України, дитячий психолог Ірина Петрова.

Вона наголошує, що саме батьки мають відповідно толерантно інтерпретувати дітям те, що вони бачать в теленовинах, та й самі повинні врівноважено сприймати дійсність, адже нині діти сприймають світ виключно через призму переживань батьків. "Дітям складно ще виробити свою думку про ту чи іншу подію, яку показують по телевізору. Тому вони більше покладаються на думку батьків з цього приводу. Якщо у батьків паніка, то діти панікуватимуть. Якщо у батьків зашкалюють патріотичні почуття, то діти також все сприйматимуть відповідно. Якщо батьки налаштовані проросійськи, то і діти теж",- каже Ірина Петрова.

Потік негативу

Oxana Romanyuk

Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту масової інформації

Не тільки дітям, а й дорослим зараз важко беземоційно дивитися теленовини чи слухати радіо в Україні. З ефіру ллється нескінченний потік негативу – про загиблих, про втрати, про горе в сім'ях, нагнітається паніка та страх щодо війни на Cході України та економічний крах країни, відзначають медіа-експерти. "Медіа-власники гоняться за аудиторією, за кліками і не зважають, що порушують етичні стандарти. Хоча журналіст сам вирішує, показувати йому криваве місиво чи ні. Здебільшого журналісти, захоплені емоціями, можуть до подробиць розповідати про жертви і показувати трупи. Саморегуляція у журналістському середовищі дуже низька зараз", - визнає виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк.

Вона наголошує, що в Україні немає інформаційної держпропаганди, однак нав'язування окремих образів опосередковано прослідковується на окремих приватних телеканалах, попри те, що журналісти намагаються бути об'єктивними. "Нову вчительку англійської мови у класі моєї доньки діти відразу не сприйняли, оскільки вона погано говорила українською. Діти відмовилися відвідувати її уроки. Мовляв, вона із Луганська, сепаратистка, бо не знає української. Коли я її запитала, звідки вона, то виявилося, що вона корінна киянка", - розповідає Марина Лихота, мама десятирічної Вероніки.

Сім'я Марини – з Донецької області, але вже досить довго живе у Києві. Останнім часом, за її запевненням, вони зазнають утисків через стереотипи, нав'язані новинами українських телеканалів. "Телеканали створюють стереотипи та фобії. Якщо ти з Донецька, то – сепаратист чи терорист. Діти це сприймають. Моя дитина почала боятися війни і всього, що з нею пов'язане. Я взагалі заборонила їй дивитися телевізор, але ж інші дивляться і в них формується відповідне ставлення до тих, хто зі сходу", - нарікає жінка.

Це підтверджує й медіа-психолог Інституту масової інформації Валерій Луценко. За його словами, нині українські телеканали не надто акцентують увагу глядача на гуманізації всього, що відбувається на сході України, та не індивідуалізують події. Натомість діти "узагальнення війни" сприймають спрощено, відповідно до свого віку, і перекопійовують його на відносини з однолітками та близькими.

Комісія на варті моралі

Інститут масової інформації також відзначає слабку роботу комісії з журналістської етики, яка слідкує в Україні за дотриманням журналістських стандартів. Саме ця структура, вважає виконавчий директор інституту Оксана Романюк, повинна моніторити, наскільки українські ЗМІ враховують інтереси дітей, повідомляючи про війну на сході, події в Криму та розповідаючи про зовнішньополітичні відносини України та Росії.

Але в комісії з журналістської етики Deutsche Welle зазначили, що ніхто з відповідною скаргою до них офіційно не звертався. "Ми реагуємо на скарги. Якщо неможливо повідомити новину про війну без кривавих подробиць, то закон в Україні це дозволяє, оскільки це випливає з фундаментального права на свободу висловлювань і обміну інформацією. Тому заборонити це, навіть виходячи з інтересів дітей, ми не можемо, бо в цьому випадку переважає суспільний інтерес", - констатує член Комісії з журналістської етики, медіа-юрист Тетяна Котюжинська. Вона радить батькам самостійно контролювати доступ дітей до телебачення або дивитися переважно нічні новини, коли діти сплять. Чи отримувати інформацію з інтернету, обмеживши до новинних ресурсів доступ дітей.

Реклама